ПОПУТНИКИ КРЕМЛЯ - НЕНАВИСТЬ І «АНТИСИСТЕМНІ» СИЛИ

Окрім цільової підтримки конкретних проектів, ворожі інформаційні війська плекають всередині нас ненависть.

Паралельно з адресною підтримкою Медведчука, УПЦ МП чи російської мови, п‘ять років триває фонова щоденна хейт-кампанія проти нової України. Через навмисний фокус на найменші помилки, а часто через відверті вигадки, нас підштовхували зненавидіти себе, усіх довкола і нашу державу.

Кремль працює так не лише в Україні, а й на Заході. Окрім підтримки Брекзіта, його проповідника Найджела Фараджа чи Ліги Півночі в Італії, постійно віднаходяться і підсвічуються, або навмисно перебільшуються, «вузлові питання», які творять суспільну конфронтацію або змушують громадян з лютим презирством ставитися не лише до влади, а й до співвітчизників та власної держави.

Ненависть виконує цілком конкретне завдання. Це почуття повертає нас у природний стан, демонтує в кожному з нас культурну надбудову і запобіжники, необхідні для співіснування у соціумі. Ми маємо стати брутальними і жорстокими егоїстами. Такими, якими мали б бути в диких умовах.

Через нашу злість і деструктивну налаштованість закладається міна під основу державності. Бо сенсом сучасної демократичної держави і сучасного світового порядку є гарантія консенсусу між особистими і колективними інтересами.

Авторитарній Росії легше мати справу зі світом, який скотиться в природний, первісний стан, де «людина людині вовк». Де знищено баланс між особистим і колективним. Символічно, що саме таке тату ("Homo homini lupus est") носить на лікті "ополчєнєц ЛНР" і єнакіївський гопник Максим Дудін, який минулого тижня супроводжував знімальну групу кремлівського телеканалу в Станиці- Луганській.

Російська пропаганда ненависті досягає успіху, бо в кожній людині паралельно існує два «Я». Природне, тобто інстинктивне, і культурне - набуте через виховання.

На останніх виборах ми люто помстилися самі собі. Українцями керувала зрощена ненависть. Нас змусили забути про те, якими ми були на Майдані і на початку війни. Нас змусили соромитися себе і своєї держави. Ця злість не дає нам змоги оцінити реальні загрози. Ми з’їдаємо одне одного.

Нам є за що себе критикувати, але ворожа пропаганда наказала нам ненавидіти себе аж так, що ми стали готовими на самогубство. Схожі процеси певною мірою відбуваються і на Заході.

«Антисистемні» сили виникають там, де є тотальна недовіра і зневіра. «Антисистемні» сили - це пекельна вигадка, яка запрограмована нищити все, а не виправляти якісь окремі помилки чи недопрацювання. Саме тому, такі політичні проекти часто фінансуються з Москви. Назву лише деякі з партій у Європі, які обґрунтовано підозрюються у співпраці з Росією: «Подемос» в Іспанії, «П‘ять зірок» і «Ліга Півночі» в Італії, «Брекзіт» у Великобританії. Фактично у кожній західній державі існує одна або кілька таких політичних сил. Сепаратисти, праві, ліві «схиблені» радикали чи якісь екзотичні соціальні популісти. Головне ж «зламати все старе». А далі Кремль запропонує свій «порядок».