Я горд! Когда произносят в "суде" “Гражданин Украины”.

Зустрівся я у Енергодарі з Вірою Василівною, мамою Євгена Панова, якого я знаю з 2014 року, з часів самооборони Енергодару та його служби у 37 батальйоні. Розмова про її сина, сповнена болем. Збав боже комусь відчути той біль, який відчуває мати, яка бачить страждання сина. Євген з 7 серпня 2016 року знаходиться в полоні у росіян. Вже 3 роки! Півроку як запроторили в Омську колонію №6 , за 3.5 тис. км. від дому. З самого початку розмах історії був такий, що Президент США Барак Обама спілкувався з цього приводу з Путіним, збиралася рада оборони ООН. Путінське ФСБ захотіло створити з українців — патріотів образ ”фашистів” і “диверсантів”.

З березня місяця 2017 року мати Юджина (позивний Євгена по 37 бату) їздила в Крим кожен місяць на “судилище”, за власні кошти і з допомогою небайдужих людей і друзів, без підтримки з боку держави, вона як і інші близькі захоплених у полон українців завзято боролась і підтримувала свого сина. В окупаційних судах над матір'ю морально знущалися принижуючи що українка. Не дозволяли розмовляти українською, не пускали навіть в будівлю ВС Криму. “Судилища” як правило були “закриті”, пояснюючи, що начебто мати бранця може загрожувати “суддям”- зрадникам. Там в Криму, вона в оточені ворогів та зрадників, під пильним супроводом ФСБ РФ, мала можливість з далеку бачити сина. Поламаного фізично але не зломленого. Коли навіть в коридорі не давали здалеку побачити сина, вона кричала гучно “ Женя,син я тебе люблю! або “ Слава Україні!” і Женя знав що вона тут. Таким чином мати дає сили сину. Особливим цинізмом у цій історії є те, що ФСБшнік, який постійно пресує сміливу жінку, колишній співробітник СБУ, один з 1391 покидьків, які 2014 року зрадили присязі і здали Крим перейшовши на бік окупантів. Зрадники засудили Патріота. Отак руками завойованих рабів РФ тримає під контролем півострів. Потрібно віддати належне кримським татарам, і Українській Церкві які супроводжували і допомагали мамі Жені. Вони продовжують боротьбу за український Крим, підтримуючи всіх політв'язнів, збираючись біля судів в Сімферополі — це дорогого варте.

Завдані страждання українцям з боку РФ не можна пробачити. На жаль країнам Європи досі не зрозуміло якого диявола стримує Україна. Дивує і те що у зовнішній політиці нова українська влада, яка декларувала нібито посилення процесів визволення українців, поки нехтує даними обіцянками. Тож прості українці вимушені боротися своїми силами, збирати кошти на поїздки, продовольчі передачі бранцям. Але є небайдужі люди як в Україні так і в Росії (хоч це ризиковано), які допомагають триматися матерям і політв'язням Кремля. адже поїхати в Омськ Вірі Василівні важко, здоров'я підкошує. Це ПЕКЛО в якому 3 роки живе сім'я з надією на повернення сина, у нього забрали здоров’я але не Гідність! В колонії Євген відмовився співати гімн Росії (це ранкова процедура) і працювати на Росію. Він пише в листі "Я горд когда произносят в "суде" Гражданин Украины”.

Вірі Василівні та всім близьким полонених терпіння і здоров’я! Євгену і всім полоненим українцям здоров’я і свободи! РФ окупант геть з України!