Чи будуть лібертаріанці приборкувати апетити олігархів?

    Зараз, коли новообраний Уряд України плекає свої економічні програми і пріоритетом ставить прискорення нашого розвитку, треба ще раз звернути його увагу на Японію, ФРН, Китай, інших «тигрів» Південно-Східної Азії. Висока динаміка економік останніх країн, як було сказано у попередній статті в ФБ («Економічніперетворення почнуться, коли олігархи шукатимуть вигоди у бізнесі, а не в Офісі Президента»), була наслідком дії декількох потуг. Серед останніх найбільш вагомими були сплеск малого і середнього бізнесу (МСБ), запровадження конкурентного ринкового середовища і навала внутрішніх і зовнішніх  інвестицій в основний капітал. Для України реалізація цих трьох потуг є чи не найскладнішою проблематикою. Чому? – Цьому протидіють ті, хто захопили владу і не збираються її віддавати – олігархи.  

  Олігархи йдуть по шляху знищення малого і середнього бізнесу в усіх його багатоманітних формах, починаючи з індивідуального підприємництва у сфері різноманітних послуг. Увесь корупційно-силовий  апарат в Україні (податківці, поліція, СБУ), кинутий проти них – так це було і  у роки Януковича-Порошенка, і продовжується зараз.  Менше підприємців в країні, нижче конкуренція – вище тарифи, більше доходів на рахунках олігархів. Але менше підприємців – менше робочих місць, вище безробіття, менше інновацій, дорожчі товари і послуги. Олігархів  задовольняє злиденний стан в країні, бо це обумовлює низьку середню зарплату працівників і зменшення відрахувань до пенсійного фонду. Ще краще їм від того, що беззахисні люди їдуть працювати за кордон і пересилають в Україну валюту, яка потрібна корупційно-олігархічному класу для виводу вкрадених капіталів в офшори.  Саме тому протистояння малого і середнього підприємництва, з однієї сторони, та олігархату – з іншої є головним конструктивним конфліктом у нашому суспільстві. І поки українська держава не займе позитивістську позицію (а нею є акцент на МСБ), виходу з кризи не буде. Або ми - як процвітаючі ФРН і Японія, або як кровава Руанда і бананова наркотична Колумбія!

  Саме МСБ створив німецьке і японське дива. Вперше в історії уряди цих країн повірили в можливості дрібного бізнесу і це дало феноменальні результати. Конрад Аденауер – канцлер ФРН – у 50-ті роки різко відмовив німецьким олігархам роздавати їм великі державні замовлення. Для МСБ була встановлена квота у портфелі держзамовлень німецького уряду. Японці ж спочатку (у другій половині 40-х років) пішли по шляху створення державних інвестиційних фондів, які фінансували великі підприємства енергетики, металургії, важкого машинобудування (чи не нагадує це Україну, яка вийшла з СРСР з величезним накопиченням великих висококонцентрованих виробничих комплексів?). Оскільки економічного підйому в країні Сонця, що сходить, не відбувалося, у 1949 році міністерство економіки Японії опублікувало доповідь, що країна не готова реалізовувати західні економічні моделі, а самі японці відрізняються лінивістю і безініціативністю. Згодом акценти політики були перенесені на приватний сектор, який починав з випуску елементарних виробів побутового призначення, але вже у 70-ті роки ХХ століття він піднявся до такого рівня, що охопив основну частину ВВП країни і надав японській економіці надвисоких темпів росту (до 15 % на рік). 

  Треба також розуміти,  що саме дрібне підприємництво створює найбільшу кількість робочих місць і залучає інвестиції в нові сектори економіки. Однак після ненормального стрибка вартості послуг ЖКГ в Україні у 10-12 разів у 2015-2018 рр. інвестиції підприємців різко впали. Цей стрибок спричинив дефіцити бюджетів більшості українських сімей та дрібних фірм. Негативу додав розвал банківського сектору корупціонерами НБУ на замовлення олігарха Порошенка. Ці ж причини стали основними у процесі виштовхування спеціалістів за межі країни і скорочення  внутрішнього ринку робочої сили. 

  Доморощені лібертаріанці поки що не реалізують свою ідеологію, коли справа стосується підвищення конкуренції на ринках та випереджаючого розвитку малого бізнесу. А щоб так сталося, потрібні спільні зусилля  усіх органів влади і це має бути метою нової влади.  

  На жаль, поки що висловлювання нового Прем’єр-міністра та інших лідерів партії Слуга народу далекі від усвідомлення необхідності вирішення цих задач. Пан Гончарук, зокрема вважає, що Порошенко розвивав країну в правильному напрямку, проте малими темпами. Механізми, запущені Порошенком, корупційно ризиковані і спираються більше на централізовану совкову ідеологію. Це треба зрозуміти, поки шкідливі ідеї не проникли у програми Уряду і не стали його безпосередньою політикою.   

   ( буде  продовження )