Дякую, Валентина Іванівно.

Вчора не стало мами мого чоловіка Валентини Іванівни Турчиновоі. Вона пішла туди, звідки ми усі прийшли у цей світ.  Її подорож на планету Земля закінчилась. Приходячи сюди, ми маємо свою місію. Її призначенням було бути Мамою. Я глибоко вдячна ій за те, що народила і виховала справжнього сина, чоловіка мені і батька нашої дитини - сильного, мужнього, доброго і мудрого. Що я маю опору у житті, міцне плече поруч. Ви виконали своє завдання тут повністю. Ви були порядною і доброю людиною. А ще і справжнім борцем за життя. Ви підтримували усіх і щоб не сталося, завжди казали: ´ Не вішай носа. Видюжим´. 

Ви навчили готувати мене найулюбленіший салат нашої родини ´ Червону шапочку´  і показали як готується бішбармак. Пригадую, коли тільки народився Кирило, я не могла залишити його навіть на півгодини і ви, знаючи, що мені вкрай потрібно зібрати матеріал із ´ Краінознавста´, не говорячі мені, будучі фармацевтом за освітою, пішли до бібліотеки і підготували мені все, що стосувалось ´ Співдружності націй´.  Як на моє питання, щодо доцільності поєднання вершків і олії, ви казали, що вони не посваряться,  а я сміялася  з цього виразу. І навіть зараз пишу і посміхаюсь. Як притягували додому із маленьким онуком усі палиці, які він бачив, бо вони, для його дитячих забав, були вкрай ´ необхідні´. Ми разом дивились фігурне катання і ходили на балет, придбавши заздалегідь наші із Вами  смачні шоколадні цукерки, щоб з`їсти їх в антракті, щоб, як то кажуть, отримати усі 33 задоволення. І по сто разів дивились фільм ´ Молоді роки королеви´ із красунею Ромі Шнайдер. 

Я дякую, що Ви були у моєму житті. 

Зараз там Ви разом із своїми батьками, сестрою і братом. І, мабуть, побачили  вже Бога. 

Нам буде не вистачати Вас. Важко уявити, що приходиш додому , а будинок порожній.  

Але нам треба жити далі, бо наше відрядження ще не закінчено.  

Ми завжди будемо пам‘ятати Вас. Царство Вам небесне і світла пам`ять.