Турбулентності від "повернення" Донбасу

Ясно одне: ми підійшли впритул до нових викликів, до яких ніхто з нас не готовий.

Чи спроможні владні інституції забезпечити хоча б ілюзію виборів на окупованих територіях? Ні.

Чи готова армія і спецслужби (хоча б психологічно) нести службу на звільнених (інтегрованих, приєднаних - хз, як це назвати) територіях? Ні.

Чи готова система правосуддя розслідувати і дати оцінку діяльності кожного громадянина, який залишався весь час на окупованій території? Чи визначили ми законодавчо, хто такі колаборанти? Чи знаємо ми, що з ними робити? Ні.

Чи провели ми суспільний діалог щодо того, яка міра відповідальності з нашої точки зору прийнятна для тих, хто брав участь в управлінні так званими республіками? Це має бути кримінальна чи політична відповідальність? Ми не знаємо.

Чи готовий український уряд, а найголовніше - український бюджет на відновлення Донбасу? Боюсь, що ні. Чи знаємо ми, як це позначиться на українській економіці? Хз.

Чи готові неурядові організації до того бездонного ящика проблем, який відкриється разом з лінією розмежування? Чи підготовлені вже польові і гуманітарні місії, чи є план, на що звертати увагу найперше? Ні.

З 2015 року, з підписання другого Мінську, ми знали, що рано чи пізно процес реінтеграції почнеться. Ми могли пручатися, могли робити вигляд, що не розуміємо або що виконуємо, а не виконувати, але нас планомірно, крок за кроком міжнародна спільнота готувала до того, що нам доведеться проковтнути створену Кремлем для нас пігулку, що неминуче викличе затримку в розвитку і певні форми залежності.

Весь цей час ми займалися чим завгодно, тільки не підготовкою до цього моменту. Хоча кожен відповідальний громвдянин вже зараз на своєму місці мав би розуміти, що він з усім цим пластом проблем буде робити.

І от тепер, коли часу до цього моменту, судячи з усього, лишається все менше, пропоную кожному з нас подумати: що буду робити саме я, щоб зменшити рівень турбулентності від "повернення" Донбасу і максимально знизити негативний ефект, запланований Росією.

Бо навіть з цим гємором країна в нас залишається, і нам треба втримати її на плаву.