Люди миру і люди війни

До весни 2014 року ми всі (окрім уже дуже стареньких ветеранів другої світової та поодиноких учасників закордонних конфліктів) були стовідсотковими людьми миру. Наші уявлення про війну вибудовувались на уроках історії - радянської і мало чим відмінної від неї ранньоукраїнської, та на ідеологічному кіно на кшталт “В бій ідуть одні старики”. Що таке справжня війна ми не уявляли й уявляти не хотіли. Але довелося.

Як люди миру стають людьми війни?

Найстрашнішим на фронті є і завжди буде перехід із психологічного стану “люди миру” у стан людей війни. Цей перехід жорстко ламає психіку й примушує проходити точку неповернення. І ті, що лишились по той бік бар’єру, не здатні цього відчути, як їм не пояснюй.

Перемога у війні великою мірою залежить від критичної маси людей, що перейшли точку неповернення. Бо у них немає страху убивати й обмаль страху бути вбитим, - звикли. А коли виключається страх, включаються логіка, розрахунок, тверезе мислення. Адже страх, як і будь-яке інше сильне почуття, спотворює картину реальності і заважає критично сприймати інформацію.

Люди війни мислять прямолінійно: тут - ми, тут - ворог. І застосовують таке мислення у будь-який час, з будь-якого приводу. Для них:

- розведення сил - це відступ і здача нашої території;

- припинення вогню - затягування конфлікту, а не його вирішення;

- вибори в ОРДЛО - легітимізація окупантських адміністрацій;

- збільшення “сірої зони” - зрада людей, що у ній проживають.

Все просто, а подивіться, скільки “дипломатії” навколо наверчено! 

У мирні часи потрібні люди миру, вони, позбавлені страху, мислять широко і об’ємно. Але країні у стані збройного конфлікту необхідні люди війни, вони у екстремальній ситуації мислять чіткіше і діють якісніше.

Люди миру vs люди війни. Кому це вигідно?

Напруга між часткою суспільства, яку зачепила війна, і тими, хто безпосередньо на собі її не відчув, - логічна. Одних дратує відстороненість і “втома від війни” людей миру, інших - зацикленість на військових питаннях і різкість у судженнях людей війни. І російські інформаційні війська (назвемо так цей продуманий, розгалужений і добре вишколений апарат ЗМІ, ЛОМів, ботів і тролів) вправно користуються ситуацією.

Бойові інформаційні дії ведуться у двох напрямках. Обробляються і вміло скеровуються на емоційну (і не тільки) реакцію і люди миру, і люди війни.

Мета проста: ще раз поділити суспільство на непримиренні сегменти і натравити їх один на одного. 

Технологія поділу і взаємного цькування вже не раз спрацьовувала на шкоду українцям. Серед інформаційних аналітиків навіть жарт такий є: як тільки до когось чи до чогось приліпилась частка - боти, - знай - ворог не спить. Тому, друзі, використовуючи слова “порохоботи”, “зелеботи”, ви автоматично стаєте - ну, не бійцем інформаційного фронту на боці ворога, - але “корисним ідіотом”, що переносить ворожу заразу. Будьте пильними і дотримуйтесь гігієни.

Як і навіщо підставляють людей війни?

За 5 років використано багато формальних приводів налаштувати проти людей війни іншу частину суспільства. Ось деякі з інформаційних операцій у цій царині:

- “на фронті всі алкоголіки” (пиятики на фронті, особливо у 2014-му були, але негативне ставлення до бійців-АТОвців формували не вони, а інформаційний шлейф, що їх супроводжував);

- “на передовій гноять волонтерську допомогу” - один із надзвичайно численних вкидів з метою розхолодити волонтерів (не безпрецедентне звинувачення, але геть не варте такого флеру, який періодично підіймався);

- “на війні наживаються” - найбільш небезпечний посил, масштабна, розгалужена інформаційна операція по знеціненню самої суті перебування нашої армії на Сході. Потребує окремої статті.

Зараз ведеться нова інформаційна атака. Вона дуже небезпечна для армії зокрема і для України взагалі. Суть: протиставити людей війни іншій частині суспільства. Як це робиться?

В мережу, на ТБ і в ЗМІ цілеспрямовано закидаються меседжі:

- у людей війни збочене мислення, вони не можуть бачити і розуміти мирних ініціатив нової влади, не здатні уявити, що конфлікт можна залагодити шляхом мирних перемовин;

- люди війни зацікавлені у її продовженні, бо вони:

- звикли до неї;

- роблять там кар’єру;

- мають з неї зиски;

- не мають куди повертатись;

- зациклені на помсті;

- випали з життя тощо.

Список можна продовжувати, і ви легко зможете доповнити його, якщо уважно погортаєте сторінки ФБ, або новинні сайти.

Що це ворожа інформоперація сумнівів не виникає, оскільки всі ознаки на місці:

- переведення прицілу з головного винуватця ситуації;

- порядок імплементації нових меседжів у мізки за відпрацьованою схемою;

- нагнітання емоцій навколо ситуації до градусу, що дозволяє вживити меседж-чіп, обминаючи критичне мислення;

- неприродна швидкість і системність розгортання подій;

- наднормова активність інформаторів-маркерів - людей і сторінок соцмереж, про яких ми точно знаємо, на кого вони працюють).

Як зомбують людей війни проти людей миру?

Однак, інформаційна операція була б не повною, якби програмуванню піддавалась лише одна частина суспільства, яке ділять. Треба розуміти, що нещадній обробці піддається і група людей війни. Як їх налаштовують проти людей миру? Так само цілеспрямовано викликаючи сильне емоційне збудження, що дозволяє вживляти чіпи:

- люди миру - розумово недолуга суспільна група, не здатна мислити взагалі;

- це - група зрадників, колаборантів, готових здати Україну за ковбасу по 2.20;

- люди миру - кероване вручну суспільне ургупування, зазомбоване телевізором, вони зроблять все, що їм накажуть;

- люди миру ніколи не розуміли і не зрозуміють, що у країні йде війна, або їм на неї начхати.

Знову ж таки, список можна продовжувати. 

Треба сказати, що і ті й інші меседжі падають у добре угноєний (читай: политий лайном) грунт. І дають швидкі й дуже небезпечні сходи.

Хто це робить?

Інформаційні атаки - такий само стандартний прийом ведення бойових дій, як і збройні. Веде цю війну проти України наш одвічний ворог - росія. І звідки б не велись інформаційні постріли, треба розуміти, що замовник у них один.

Найбільш тривожним є факт, що транслюють ці меседжі не тільки давно розсекречені “консерви”, лайносайти, фейкові акаунти та одіозні ЛОМи. Небезпека в тому, що їх трансляція йде із середовища керівництва державою. На найвищому рівні. Останній приклад:

“Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так”. ( Голова комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народна депутатка від партії "Слуга народу" Галина Третьякова). 

Цей меседж, вирваний з контексту, в чергове підірвав уже добре підігріті штанмайєром соцмережі. Людей війни активно провокують на протести. Яку роль у цій операції виконують “Слуги Зе” - ретрансляторів, чи корисних ідіотів? Час покаже.