Печерський суд - наша головна скрепа

Якщо є в Україні щось вічне та стабільне - то це Печерський суд. Вже зараз не потрібно бути провидцем, щоб передбачити, що через 5-7 років "печерському кривосуддю" будуть присвячувати гнівні пости і представники чинної влади. І, можливо, навіть сам Портнов.

Змінюються президенти, вирують Майдани, наступають та відступають війська, і тільки у Печерському суді десятиліттями нічого не змінюється. Печерський суд - наша головна скрепа. Основа державності, що незламною твердинею височіє над неспокійним, мінливим ​​життям.

Комусь може здатися смішним, що людина, яка п'ять років перебувала при владі, тепер скаржиться на "відоме печерське кривосуддя". Але сміятися може лише той, хто не знає істини. А істина полягає в тому, що "печерське кривосуддя" - це Ваал. Люди безсилі перед його величчю. Можна змінити Конституцію, але неможливо реформувати Печерський суд.

Перша стаття загальної декларації прав людини каже, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах. Але це в інших країнах. Українці ж народжуються рівними у своєму безсиллі перед печерським кривосуддям. А українські політики - у своєму безсиллі провести судову реформу та створити нормальний, цивілізований суд.

Тому Пашинському безглуздо скаржитися на Печерський суд. Кожен, хто йде у владу, має змиритися з його неминучістю та невідворотністю. Печерський суд - це такий суд, який судить попередників. А кожен політик рано чи пізно стане чиїмось попередником. Отже, немає можливості уникнути цього похмурого фіналу.