Тарасович...

Всі офіцери, принаймні, у нас в батальйоні, називають один одного просто по-батькові, без імені.

Молодий офіцер, черкащанин, розумний, не по-армійськи інтелігентний, прекрасний товариш, служили разом рівно рік.
Артем Кучеренко.
Помер сьогодні. Від важкої хвороби. Яка розвинулась так швидко, що ми й втямити не встигли, наскільки все серйозно. Перед тим, як я пішла у відпустку, він ліг у госпіталь, бо щось ніби недобре себе почував. Коли так каже людина у віці трохи за 20 - якось не ставишся серйозно.

Він був одружений. Дуже кохав свою дружину. Страшенно переживав, що через службу мало буває вдома.
Він був неговіркий і мало розповідав про себе. На здоров'я теж не любив скаржитись.
Я цілий день сьогодні в приголомшеному стані. Боляче. Це гірше, ніж бойова втрата, бо якось не по-людськи.

Люди, не забивайте на своє здоров'я! Обстежуйтесь, регулярно здавайте аналізи, не соромтеся казати, коли вам недобре... Може, якби дізналися раніше, Артема врятували б. Коротше, що тут іще скажеш... Тримайтеся всі, хто його любив. Співчуття близьким.