Зерно революції

Багато сьогодні говорять про можливість нового Майдану, але політологи й політики забувають, що національна революція так і не завершилася. У 2013-2014 вона плавно перейшла в російсько-українську війну, а тоді захлинулася у зраді Іловайська та Дебальцеве, різних мінськах та колаборантських формулах. Невдоволення народом політикою влади почало виявлятися в акціях громадянської непокори, пікетах, мітингах та маршах, які мають на меті акцентувати на хибному векторі кермувальників Держави. Але чи є такий метод протидії ефективним?

"Нові політики", озброївшись арміями ботів у соціальних мережах, а також загороджувальними підрозділами силовиків тиснуть у зародку будь-яку ідею непокори та бунту. Народ, своєю чергою, не має чіткої стратегії та планів, які хотів би реалізувати, він діє спонтанно, емоційно та вибухово. Коли такий черговий сплеск народної міці відбувається — необхідно його спрямувати у правильне русло. Це вже завдання для українських націоналістів. Кращі сини та дочки своєї нації, жертовні, віддані та непохитні, вони зобов’язані осідлати дику натуру бунтівного духу української ментальності і чимдуж спрямувати його шляхом революції у напрямку становлення національної держави. Не будемо тут говорити про аксіоми та максими націоналістичної ідеології, а згадаємо про те, що є ключовим у досягненні окресленої мети.

Олег Ольжич, геніальний український поет та очільник культурно-освітньої референтури Організації Українських Націоналістів, колись написав такі рядки:

"Майно революції — цінний

Живий боєвик повсякчас.

Сьогодні найбільшого чину

Вона зажадає від нас".

Український націоналіст — інтелектуал, філософ, поет та воїн водночас. Шлях національно-визвольної боротьби подекуди веде його найзаплутанішими стежками, йому доводиться грати найрізноманітніші ролі та виконувати найнебезпечніші завдання. Проте завжди (!) цінність людини, як бойової одиниці, є предметом побудови стратегії та планів Проводу революційного руху. Значною помилкою сучасних націоналістичних організацій є те, що вони не цінують кадри, особовий склад, будь-то політична структура чи бойовий підрозділ. У 2014 році лави націоналістів поповнили десятки тисяч людей, чиї серця наповнилися духом одвічної стихії, їх несло за течією, завданням проводу націоналістичних організацій було дати їм Ідею, а також ключі до її реалізації. На жаль, з цим завданням не впоралися й багато талановитих та корисних людей було втрачено. Сталося це через недбалість, невміння організувати й розподілити людей, окреслити їм вектор їх діяльності, проконтролювати виконання наказів тощо. Надто багато було списано на "самі розберуться" та "в нас таких ще багато". Кадри треба виховувати й вишколювати, а негідників, які дискредитують правий рух, жорстоко карати. Не проросте зерно, що кинуте на кам’янистий ґрунт. Проросте ж те зерно, що кинуте в добру землю і дбайливо вирощене. Зі слів Олега Ольжича розуміємо, що без такого підходу не можливо здійснити національну революцію, адже покластися можна лише на того, хто має чітко сформований світогляд і знає, куди та як йому йти. Там, де впаде один, його місце заступить інший — і так до перемоги!