Етичність vs ідентичність (боротьба за Сенцова)

Ви ніколи не замислювались над тим, чому країна, в якій дві третини населення стабільно вважає Росію країною-агресором, воліє аби українська була єдиною державною мовою, і довіряє ветеранам та волонтерам, так однозначно проголосувала за російськомовного кандидата в президенти, творчість якого не мала нічого спільного з нашою війною за незалежність, а потім ще раз підвередила свій вибір, видавши новому президенту карт-бланш на формування своєї монобільшості у парламенті на свій розсуд?

Звичайно є спокуслива у своїй простоті відповідь: "неначе люди подуріли у тім хорошому селі" і варіації на цю тему. Як на мене, це незадовільне пояснення. Як показують свіжі соцопитування, любов до ЗЕ і його команди ніяк не вплинула на ту шану й довіру, з якою українці ставляться до військових, ветеранів та волонтерів, що точно не є ядерним електоратом Зеленського. Певна річ, можна стверджувати, що в головах співвітчизників панує когнітивний дисонанс, а можна спробувати відштовхнутись від цієї видимої суперечності і спробувати зрозуміти, що ж рухало українцями (маю на увазі всіх мешканців України, незалежно від мови, віри та культурної самоідентифікації), коли вони двічі відвідували виборчі дільниці цього року.

Якщо образно, то я певен, що українці зробили вибір на користь етики замість етники. Те, що пропонував виборцю Порошенко, можна коротко сформулювати "етика - ніщо, ідентичність - все". Меседж ЗЕ був протилежний: "щирість - все, решта - справа другорядна". Я не буду наразі сперечатись, наскільки Зеленський був щирий у своїй претензії уособлювати щирість, як і оцінювати наскільки вдало Порошенко уособлював українську ідентичність. Лише сконстатую, що українці в переважній більшості проголосували за щирість замість ідентичності. Обрали в певному сенсі беззмістовність (як відсутність домінівної візії держави), а не конкретний ідентичностний зміст. Проголосували за етичне начало замість етнічного.

В противному разі неможливо пояснити, чому виборці, серед яких майже 70% довіряє волонтерам та ветеранам, віддали "Європейській солідарності" (у складі якої йшли до парламенту архетипічний бойовий генерал Забродський та одна з найвідоміших добровольців-волонтерок Яна Зінкевич і низка інших осіб, які асоціюються з ветерансько-волонтерською спільнотою) лише трохи більше 8% голосів - навіть менше. ніж "Батьківщині" та "ОПЗЖ". Знову ж таки, я не Господь Бог і не НАБУ, а тому не стверджуватиму, наскільки не-етичний (грішний) політик Порошенко - лише зазначу, що його публічний образ волав: ПОП і мораль - категорії несумісні. До речі, саме заклик голосувати за ідентичність коштом етичності поставив жирний хрест на дальших перспективах ініціативи "1 грудня", яка претендувала на роль морального камертону нації. Тому присутність в проводі Руху опору капітуляції вчорашніх "моральних авторитетів" з чіткими аморально-політичними преференціями радше мінус для руху, а не плюс. Але це так, до слова…

Для мене не дивно, що нація, яка століттями мріяла та самоусвідомлювала себе як "другий Єрусалим", "Єрусалим над Дніпром" проголосувала за етику, а не етнику, по суті відкинувши російську парадигму розбудови нації, коли патріотизм виправдовує все. Я аж ніяк не стверджую, що Зеленський є утіленням моралі. Втім його образ (образ президента-безсеребреника Голобородька) був саме про моральну правду. Наскільки цей образ виявиться правдивим - питання наразі відкрите і відповідь на нього залежить насамперед від дальшої парадигми взаємин чинного президента з Коломойським і тривалості кар’єри Богдана на посаді очільника ОПУ. Але знову ж таки мусимо констатувати, що за півроку президенства ЗЕ не втрапив в жоден скандал, який би кидав на нього підозру у конвертуванні влади в особисті статки (Порошенко, як ми тепер знаємо, вже на третьому місяці своєї каденції реєстрував на себе панамські офшори, що вірогідно було цілком законним, але під час Іловайська – явно аморальним).

Які з цього можна зробити висновки? Умовна партія українських патріотів може сподіватись на виграш в умовної партії українських космополітів тільки за умови якщо їй вдасться сформувати образ МОРАЛЬНОЇ політичної сили. Перемога ЗЕ-команди яскраво свідчить, що для українців мораль важить. Цю тезу тільки підтверджує величезна народна довіра до волонтерів та ветеранів, армії та церкви, в основі якої лежить повага до СЛУЖІННЯ як морального чину. Є очевидним, що на відміну від Портнікова, який наразі став найталановитішим речником кредо "Краще корумповані та професійні, аніж щирі та безпорадні", український народ переконаний, що краще щирі і недосвідчені, аніж аморальні і професійні. Навіть Вакарчука народ покарав на виборах саме за його нерішучість та вічні вагання, що були сприйняті як брак морального імперативу в його діях.

Всі ці міркування набувають нової актуальності в світлі чуток, що залаштункові творці і спонсори "Голосу" почали полювання на Сенцова, якого хочуть переконати йти у велику політику. Це дуже перспективний хід. Бо Сенцов - повна протилежність Зеленського: твердість проти еластичності, глибина проти мерехтіння, принципи проти популізму, аристократичність проти плебейства. Але в нього - на відміну від Порошенка - дуже висока моральна планка. Той самий моральний імператив, якого так бракувало політичним лідерам ветерансько-волонтерського руху. До того ж його етнічне - російське(!) - походження Олега - величезний плюс для будь-якого руху, що робить ставку на громадський патріотизм та політичну націю в пику етнічному націоналізму. Ну і впізнаваність - технічна передумова будь-якої успішної політичної кар'єри - у Сенцова напевно краща, аніж у будь-кого з українських патріотів.

Небезпека полягає в тому, що перш ніж погоджуватись на створення (та фінансування) політичного проекту Олегові потрібно створити некомерційний кістяк своєї команди - усіх тих ветеранів та волонтерів, хто попри величезний соціальний капітал так і залишився за бортом великої політики, яку поділили вчорашні-позавчорашні і ЗЕ (який символізував щирість і надію на зміни).

З іншого боку, весь сегментований ветерансько-патріотичний рух зі своїми гетьманами та отаманами, як ніколи потребує на справжнього лідера - принципового, впізнаваного, але неодержимого владними амбіціями. Якщо Сенцов та ветерансько-волонтерська спільнота знайдуть одне одного, в них є шанс суттєво потіснити ЗЕ вже на наступних виборах. Якщо ні, то Олегові варто і далі знімати кіно та писати книжки, а політично активним ветеранам – раз на місяць боротись проти капітуляції, зміцнюючи позиції Авакова у ЗЕ-владі, і мріяти, що український народ отямиться, прозріє, покається, і передумає обирати етичність замість ідентичності...