День відкритих сердець

Напередодні Дня Захисника України 55 окрема артилерійська бригада "Запорізька Січ" проводила День відкритих дверей. Цей захід став справжнім святом для містян. Військова частина гостинно розкрила двері для усіх охочих подивитися, чим живуть наші артилеристи сьогодні, ознайомитися з традиціями славетної бригади та віддати шану загиблим її бійцям. День видався напрочуд сонячний та теплий, і не тому, що світило сонечко, а більше завдяки родинній душевній атмосфері, що панувала на святі. Зранку на Хортиці відбулась посвята особового складу у артилеристи - урочисте вручення червоних беретів. До речі, червоний, чорний та золотий - це кольори артилерії! Далі, вже на території частини, проходив урочистий захід з нагоди Дня Захисника України та відкриття Пам’ятника загиблим артилеристам 55 ОАБр "Запорізька Січ". Дзвін пам’яті пролунав тридцять три рази, рівно стільки, скільки бійців втратила бригада у російсько-українській війні… Біль, сльози, сум за тими, хто ще вчора був поряд у строю. Родини загиблих також отримали червоні берети з рук комбрига. Однією з найважливіших традицій частини є тісний родинний зв'язок з сім’ями полеглих побратимів. Після урочистостей гостям та військовослужбовцям запропонували цікаву програму, люди розійшлися по різним локаціям. У "Волонтерському наметі" частували варениками, навчали плести маскувальні сітки, виготовляти обереги, а діти малювали спільну картину з кольорами державного прапора. Гостинно розкрив двері "Музей бойових традицій" бригади – відвідувачі не тільки розглядали експонати, бойові реліквії, а й могли потримати у руках козацьку шаблюку або макети сучасної зброї. Багато зацікавлених зібралося на виставці сучасної зброї та військової техніки. Наша артилерія з часом переобладнується на новітнє озброєння, і його зразки було продемонстровано гостям.

В мене було багато питань: і про цю конкретну подію, і про те, чим живе наша рідна арта сьогодні… На них зголосився відповісти заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення підполковник Сергій Бондаренко. По-перше, я щиро подякувала за прекрасне свято, в організацію якого вкладено душу - це було відчутно! Також мене зацікавили нові традиції, які було започатковано у бригаді, про все це я попросила розповісти Сергія Володимировича більш детально:

- Коли на початку 2018 року я був призначений у бригаду, то взяв за мету, окрім безпосереднього виконання своїх функціональних обов’язків, сприяти започаткуванню нових традицій, що відповідатимуть духу Нового українського війська. Тому перше, що я зробив, прибувши на нове місце служби, - це попросив списки загиблих бійців і спитав, як вшановують їх пам'ять. Виявилось, що 19 липня 2015 року у бригаді було започатковано День пам’яті, були налагоджені майже родинні зв’язки з сім’ями загиблих військовослужбовців, створений "Музей бойових традицій", так що я прийшов не на "голе місце", за це дякую своєму попереднику. Але моєю метою було започаткувати традиції, які сприятимуть підняттю бойового духу бійців, та достойно увіковічать наших полеглих побратимів, адже в усьому Запоріжжі ще немає жодного Пам’ятника на честь захисників, які загинули у російсько-української війни. Розробив проект, спочатку мене розкритикували, але згодом наполегливість дала результат! На загальних зборах особового складу бригади вирішили не тільки підтримати цю ідею, але ще й самим профінансувати її втілення! Гроші назбирали швидко, внесок зробили і ветерани бригади, і волонтери. Колегіально вибрали найкращий варіант - гранітна стіна з картою України, де відмічені місця загибелі бійців 55ої ОАБр, і дзвін пам’яті.

В ЗСУ активно йде процес очищення від радянської спадщини - бойовим бригадам, полкам присвоюють почесні найменування, відновлюючи історичну правду про славу українського воїнства. Ми пишаємось тим, що заслужили в бою право одними з перших підрозділів отримати почесне звання бригади – "Запорізька Січ". Цій події передувала серйозна робота по обґрунтуванню назви, оформленню відповідних паперів, останній "забіг" відбувся, до речі, коли ми знаходилися у зоні ООС. 24 серпня 2018 року настала довгоочікувана мить: на параді комбриг отримав Бойовий прапор зі стрічкою почесної назви бригади із рук Головнокомандуючого! Одразу після отримання, Бойовий прапор бригади представили особовому складув зоні ООС. Я дивився в очі бійцям – в них була гордість! Такі потужні заходи ще більше об’єднують, зріднюють нас, піднімають бойовий дух підрозділу! Підтримання морального духу та боєздатності бійців надважливо, адже важка арта останнім часом не веде бойових дій, бо скута Мінськими домовленостями.

Ми працюємо не тільки над розробкою атрибутики, започаткуванням нових традицій бригади, а в першу чергу, над підвищенням боєздатності підрозділів. Артилерія - це колективна справа, тому "пашуть", закатавши рукави, усі - від комбрига до рядового. Наш комбриг живе артилерією, на навчаннях працює разом з арт розрахунком, а коли командир поряд, бійці діють більш впевнено та результативно! Можу запевнити Вас, що при потребі, наша бригада дасть гідну відсіч ворогу, як і в 14-му році! Вже другий рік поспіль наші артилерійські підрозділи займають перші місця на змаганнях серед артилерійських підрозділів, залучених до ООС, та стають кращими серед гаубичних та протитанкових батарей Сухопутних військ Збройних Сил України!

- Як це вдається? Сергію Володимировичу, поділіться секретом успіху.

- Більш за все тому, що на першому плані в бригаді стоять ЛЮДИ, наші бійці! Особисто мій головний принцип роботи: "Солдат ніколи не повинен залишитися сам на сам із своїми проблемами!" Можна багато говорити про високі матерії, але коли у бійця "душа не на місці", то якою ж буде його боєздатність?! Тому я завжди відкритий до діалогу та готовий прийти на допомогу. Налагодження комунікації, зворотного зв'язку з особовим складом, є не тільки моїм професійним обов’язком, а й покликанням. Найкраща нагорода для мене - це коли солдати тобі щиро тиснуть руку, а не козиряють! Але не можна виділяти пріоритетно якийсь напрямок роботи: традиції дають поштовх, навчання підвищує професіоналізм, уважне ставлення до особистості бійця посилює відповідальність, а результатом є висока боєздатність особового складу!

Від автора: 55 окрема артилерійська бригада "Запорізька Січ" є одним з найпотужніших військових формувань України. З початку війни на Сході її воїни-артилеристи стояли на захисті територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. Артилерійські батареї нашої рідної "п’ятдесят п’яточки" боронили Неньку вздовж усієї лінії зіткнення з агресором, зазнаючи втрат в важких артилерійських дуелях. Д’якове, Старобешеве, Іловайськ, ДАП, Дебальцеве, Гранітне, Новоласпа, Староласпа, Волноваха - далеко не увесь перелік міст, де наші артилеристи прикривали вогнем взводні опорні пункти ЗСУ та мирні міста і села. У 2014-2015 р.р. цю війну називали "війною артилерії". Завдяки гідній відсічі, яку дали українські артилеристи російському окупанту, мирними залишилося багато міст України, у тому числі і моє рідне Запоріжжя!

Ми завжди будемо безмежно вдячні нашим захисникам-артилеристам, яких підтримуємо та якими пишаємося!