Армія не на порядку денному для влади

Для президента і влади загалом не існує армії. Вона поза межами їх системи координат і цінностей.

І це стало зрозуміло не зараз, коли й через добу після смерті Командира бригади, влада робить вигляд, що нічого не сталось. І не тоді, коли через кілька годин після поранення Командира і Офіцерів, голова Донецької ВЦА писав, що трагедія сталася десь у тилу, для чогось намагаючись приховати, що це бойова втрата.

Те, що армія не на порядку денному, стало очевидно тоді, коли на посади, відповідальні за весь сектор безпеки і оборони, почали призначати абсолютно безтолкових, некомпетентних, неавторитетних для цього сектору людей. Що там казати, коли в Офісі президента за координацію всіх структур, відповідальних за нацбезпеку, відповідає людина з сумнівним досвідом, освітою кулька і, судячи з усього, з мінімальним розумінням своєї посади і ролі. Якщо замість того, щоб створити потужний аналітичний центр з безпекових питань, в ОП запрошують ті самі "волотерські десанти", які вже за п‘ять попередніх років довели свою неспроможність системно щось змінити, а в РНБО взагалі призначається Сивохо.

Відповідне ставлення і в армії та спецслужб до Верховного Головнокомандувача. Його не поважають і досі не сприймають. Але не в цьому найбільша проблема. Проблема в тому, що армія деморалізована таким ставленням і не розуміє свого майбутнього.

Можна бути "президентом миру". Можливо, з політичної точки зору на якийсь період навіть варто. Але це не означає, що можна собі дозволяти відвертатися від своєї армії.

Бо хочете ви того чи ні, Володимир Зеленський, прийде момент, коли вам доведеться стати президентом війни. І як показує історія, у цей момент краще бути зі своєю армією, ніж проти неї.