Слуга видовищ для народу

От як тлумачити заяву президента Зеленського про те, що нинішній парламент, обраний лише в липні поточного року, вже необхідно міняти? Аналітики та завсідники соцмереж сходяться на думці, що парламент цього скликання дійсно не подаруночок. Згадують сумнозвісний "турборежим" і постійні скандали, в першу чергу – в президентській монобільшості. Нагадують, як переможець президентських виборів вирішив за будь-яку ціну не лише зібрати максимальну кількість депутатських багнетів за списком, а й закрити своїми кандидатами всі до єдиного мажоритарні округи – от і вийшла "збірна солянка" з людей із протилежними переконаннями і без переконань узагалі. Аналізують навіть виступи "95 кварталу" з глузуванням із президентської фракції – недарма ж тамтешні жарти, за зізнанням самих гумористів, знаходить час вичитувати персонально президент. А тут ще спікер Разумков саме напередодні президентської заяви дав інтерв’ю, в якому висловив упевненість, що перезапуск Ради не на часі.

Та що ж це робиться? За попередників такого не було…

Нюанс у тому, що заяви президента, яку всі так бурхливо обговорюють, де-факто не було теж! Володимир Зеленський з дружиною відвідали форум "Україна росте разом зі мною", учасниками якого були українські школярі. Там глава держави сказав учасниці на ім’я Даша: "…будь ласка, Даша, підтягуйте таких, як ви, до Верховної Ради. Нікому не кажіть, але вже пора міняти й цих". Що й успішно ретранслював президентів Facebook.

Жарт як жарт. Багатьом прибічникам Зеленського навіть від душі подобається такий стиль найвищої в країні посадової особи. Багато хто з них ставиться до цього стилю дуже серйозно: в цьому вбачають небачену відкритість, на відміну від "забронзовілих попередників", та що там – аж "кардинально новий спосіб комунікації" влади та народу, який (чомусь) означає якісну зміну української політики в принципі. Звісно, на краще.

От тільки політика, хочемо ми того чи ні, лишається політикою. В європейських мовах слово "polite" недарма стало синонімом слова "чемність", хоча давньогрецький оригінал такого значення не має й близько. Як і чемність у спілкуванні звичайних людей, політика є абсолютно необхідною для успішного спілкування влади з народом та держав – між собою. Але, як і чемність, політика далеко не завжди передбачає максимальну відвертість. Навпаки, обидва ці поняття, по суті, вимагають говорити не стільки те, що думаєш – скільки те, що потрібно.

Тому історія з "заявою" Зеленського – це не про парламент, а якраз про президента. Очевидно, нинішній склад Ради президента не вдовольняє вже хоч би через ті ж скандали. Президент Зеленський тільки вчиться бути політиком, і цей склад парламенту – ще далеко не найтяжчий урок. Але за півроку вже можна було б зрозуміти, що кожне твоє слово важить куди більше, ніж слово не лише "звичайної людини", а й слово популярного шоумена з телевізора.

Проте, схоже, Володимир Олександрович лишається шоуменом, і навіть не з телевізора, а прямо зі сцени. Йому чужий цинічний розрахунок – це видно в кожному публічному виступі – але аж занадто близька емоція аудиторії, яка за замовчанням повинна бути емоцією симпатії. О, як досвідчений працівник шоу-бізнесу, Зеленський точно знає вагу рейтингів. Та все-таки емоційний, особистий контакт з аудиторією залишається важливішим навіть за показники соцопитувань. Звідси – багатогодинні пресмарафони, які для інформування суспільства дають менше, ніж могла б дати навіть годинна прес-конференція. Звідси, можливо, непідробна віра в те, що досить особисто зустрітися із "чортом лисим" – і можна легко спинити війну, не вдаючись до капітуляції. І вже точно звідси – заяви-жарти, за якими зовсім не обов’язково стоїть якийсь "сигнал", але які точно сприйматимуть саме так.

Політична логіка диктує главі держави потребу в іншій, якісно іншій парламентській більшості. Водночас вона ж вказує, що робити тут щось, разом з переформатуванням уряду, краще десь так наступного літа. І, разом із тим, попереджає, що до того часу соратники, хай мимоволі, ще добряче потопчуться по президентському рейтингу. Все це – аргументи, президент їх, мабуть, розглядає, і розглядатиме ще досить тривалий час.

Але емоції завжди при собі, й висловити їх – секундна справа. Особливо коли є аудиторія. Добре, що, наприклад, на переговорах з Путіним аудиторії не буде. Хоча хтозна, на що здатен хороший актор, якщо ще кращий актор перед ним успішно зобразить вдячного глядача.

Olexander Mykhelson