Що показати "Донбасу"

"Для того, щоб повернути територію, треба спочатку повернути людей. Для того, щоб їх повернути фізично, їх необхідно повернути ментально. Сьогодні важливо їм показати, що ми дійсно хочемо цього – повинні бути реалізовані конкретні проекти, зокрема, інформаційної та економічної політики".
Про це вчора в Маріуполі заявив голова Верховної Ради Дмитро Разумков. В тому ж дусі не раз, і навіть не десять уже, висловлювалися й інші посадовці, від самого президента Зеленського до радника секретаря РНБО Сивохо. Сюди ж можна додати й голову ОП Андрія Богдана, який у відносно нещодавньому інтерв’ю взагалі оголосив, що поступки Києва Москві, мовляв, змусять російське населення вимагати від Кремля зустрічних поступок.
Останній приклад прекрасний тим, що російські медіа його просто й відверто висміяли. Обурення російських громадян цим висміюванням помічено якось не було.
Що ж до Донбасу, то Київ уже здійснив розведення військ на трьох ділянках, спростив і продовжує спрощувати порядок перетину лінії розмежування для цивільних мешканців ОРДЛО, розширює перелік тамтешніх документів, які визнаються в Україні (наразі йдеться про посвідчення про народження). З гуманітарної точки зору це все ОК.
З політичної ж у відповідь сепаратисти дедалі сильніше розкручують антиукраїнську істерію, в чому їм активно допомагають і російські ЗМІ. Легендарна історія про "план Києва" щодо "депортації народу Донбасу" – найсвіжіший приклад. Спершу в ОРДЛО, а потім в РФ, ця тема поступово залунала з кожної праски. І навіть тверезомисляча людина під таким пропагандистським шквалом стає на думку "диму без вогню не буває" – перевірено досвідом.
А поступки Києва подаються винятково як перемога самих сепаратистів/Москви. Як вийшло з мостом у Станиці Луганській. "Змусили-таки укрів", – коментують сепаратистські пабліки, а "глава ДНР" Пушилін офіційно заявляє "Донецкому агентству новостей", що всі кроки Києва по відношенню до "республіки" все одно були і є деструктивними, а курс "республіки" не змінний – "возз’єднання" з Росією.
О, звісно, можна сказати, що це несуттєво, а населення ОРДЛО тільки й мріє повернутися до України. От тільки якби це було так, то й ніякої спеціальної "економічної та інформаційної політики" не знадобилося б.
Так само, як не є важливою вся ця політика, якщо – як популярно вважати в декотрих ура-патріотичних середовищах – населення ОРДЛО перебуває "під дулом автоматів", а от досить забрати ці автомати (чи замінити їх своїми), і все буде як слід. Тобто сам підхід обґрунтований, так – але відверто недостатній. Навесні 2014-го справу зробили не так автомати, як настрої. Які формувалися й плекалися в регіоні вже давно.
І будуть торжествувати, поки не "повернено територію". Тому казочки про "ментальне повернення" людей, над якими, через контроль над територією, цілковито панує ворожа пропаганда і брехня – це саме казочки.
Та це не означає, що робити нічого не треба, і спроби безглузді. Що може й повинна зробити українська влада тепер, після років російської агресії – інформаційної в тому числі? Просто сказати мешканцям ОРДЛО, що їх зазомбували – як де-факто зробив пан Разумков? Взагалі-то люди рідко коли добре ставляться до таких повідомлень. Людям притаманно вірити у власні міфи, поки ті не впадуть під тиском як інших міфів, так і суворої реальності.
Люди на окупованому Донбасі повинні чітко розуміти, що в їхніх проблемах винні не міфічні негри з Америки чи кровожерні націоналісти з Галичини. А цинічний Кремль, який зробив із них гарматне м'ясо – бо ж чомусь росіяни не "подбали" про Донбас так, як "подбали" про Крим? І різного роду кримінальники, які захопили владу в регіоні під гаслами "руського міра".
Люди повинні знати, й бачити наочно, що подібні злочини – це злочини не лише проти територіальної цінності України, а й проти оцих-о конкретних людей. І так само чітко бачити, що за ці злочини настане покарання.
Люди повинні розуміти, що щоденні розповіді про "міць" терористичного режиму тримаються лише на маніпуляціях і російських багнетах, натомість ні свободи, ні навіть, що важливо, ковбаси ні ватажки, ні росіяни забезпечувати їм не збираються. Понад абсолютно необхідне для того, щоб і далі знищувати їхніми руками Україну і лад в усій Європі. І, до речі, не варто – як, знову-таки, зробив пан Разумков – ототожнювати ОРДЛО з усім "Донбасом". Є інший Донбас, який може і повинен служити позитивним пропагандистським прикладом.
І водночас – це найголовніше – люди повинні відчувати переконаність, що Українська держава здатна захистити їх не лише від "щупалець" фальшивих друзів зі Сходу, а й від місцевого рекетира, від корумпованого поліцейського, від рабовласника в костюмі директора шахти.
Ось це буде правильна "економічна та інформаційна політика". Проблема в тому, що для її запровадження щодо ОРДЛО таку політику спершу потрібно нарешті запровадити в усій Україні.
Вже не вперше бачу у стрічці (сьогодні - у зв'язку з відкриттям мосту біля Станиці Луганської) думку, ніби якісь «ми» якимись діями зі сторони України можемо зробити так, щоб якісь «вони», маються на увазі люди з окупованих територій - Криму, Луганської/Донецької областей, «захотіли до нас повернутися».
По-перше. Це твердження вже несе в собі дуже небезпечну помилку. Бо виходить, що жителі окупованих територій самі захотіли відділитися від України, бо в нас тут погано живеться.
Ні. Окупована територія тому й є окупованою, що її було вихоплено силоміць. Ні, це не сепаратистський уряд. Це уряд окупантів, який отримує накази з Москви. І який має єдиний визначений спосіб заміни. Знову за наказом з Москви.
Ні. Різниця у рівні життя не є і не могла бути причиною якогось дрейфу населення в бік Росії. Бо рівень життя в сьогоднішній Україні особливо не відрізняється від російського. А якщо це було б справжньою причиною якихось подій, то Донбас би не до Росії прагнув, а до ЄС.
По-друге, приклад ГДР та ФРГ, які змогли об'єднатися лише під час краху совка, вже неодноразово наводили.
Ми не мусимо надавати суб'єктність тим, в кого її немає. Населення окупованих територій зараз - об'єкт в руках Кремля. Окуповані території утримуються, спонсоруються, споряджаються військовими технікою, боєзапасом та особистим складом з Кремля.
Якщо ми фокусуємося не на тому, що Донбас та Крим знаходяться під російським воєнним чоботом, а на будь-яких інших клопотах (вибори на окупованих територіях, розведення військ, черезмірна турбота), ми надаємо окупованим територіям суб'єктність.
Ми виводимо Росію за дужки будь-яких процесів. Ми визнаємо, що війна має якісь внутрішні причини. Ніби її розпочав гордый народ Донбасса, а не громадяни рф диркін-стрєлков та моторола.
Просто приберіть РФ з рівняння по-справжньому - і українське військо протягом тижня відновить територіальну цілісність. До того часу годі й чекати на якісь методи пряника та «вітрини».
Так, ми не маємо права забувати про своїх громадян. Ми не маємо права забувати про окуповані Донецьк, Луганськ та Крим. Але існують міжнародні закони, які визначають, хто несе відповідальність за людей на окупованих територіях. Ми маємо відновити кордони. Відновити віщання українських телеканалів та радіо. Відновити (не менш ніж за кілька років) виборчий процес. Але все це має бути після.
Спершу боротьба за територію. Потім - боротьба за уми.
Як би гірко не було це визнавати, але по-іншому не вийде.
Бо по-іншому - це завжди за сценарієм Кремля. І мені дуже сумно, що нова влада грає за цим сценарієм.
https://site.ua/paul.andreev/
https://site.ua/paul.andreev/
Павло Поцелуєв
в любом случае, у остальных както стерпится............
пи с дит и не краснеет
Сама война и началась именно потому, что войну за умы проиграли вчистую. В 2004 почему-то никто не ехал воевать, даже федерацию не создали, т.к. не было поддержки людей и не было разделения на "наших" и "ваших". Потом Ющенко новых героев придумывал, Тимошенница предлагала вешаться на шарфиках, а полстраны скандировало "спасибо жителям Донбасса", которые как бы и не люди, а дикие собаки, которых проклятый Сталин заселил в дома заморенных голодом украинцев.
И вот Запад уверен, что Восток - нифига не украинцы, а потомки комиссаров и спят и видят, как бы Украину в рабство РФ сдать, а Запад, ясен, сплошные патриоты и только они имеют право что-то решать. Восток же уверен, что Запад - недобитые нацисты и выкормыши НАТО, которые плюют на всё, что было свято последние 50 лет.
И тут в 2014м Запад приходит к власти методом вооруженного мятежа и захвата государственных зданий. Восток делает то же самое, но чуть позже и оказывается врагом.
Бах! И у тебя 2 страны, 2 Украины. И каждая одна-единственная-настоящая. Потому что проиграна война за умы, точнее выиграна война за разделение на "наших" и "ваших".
Tl;dr: если автор за 5 лет так и не понял, что силой победить не удастся никому - кто ему доктор. Почему-то эксперты пишут, что РФ сможет разбить ВСУ, но не сможет удержать территории, настроенные против РФ. А Украина, значит, сможет. Ну-ну.
Д..ли... бл...
2014: Руслан Требушкин, мэр Димитрова на Донеччине: "Я благодарен Путину" 2019: Руслан Требушкин, народный депутат: становится членом парламентского комитета по вопросам национальной безопасности, обороны разведки. Цим сказано все...
01:51 - 17 лист. 2019
"Люди повинні знати,
Люди повинні розуміти,
люди повинні відчувати...
Да нихрена никому они не должны. Они умрут с именем Путина на устах!
Про решту треба забути. вони самі обрали свою долю. І не треба пробувати впіхнути *********** на старемісце.імхо,звісна річ
Разумков внук политрука