Хто насправді є акціонерами України?

Не зважайте на провокативний заголовок. Проте, я дійсно замислився: а що саме держава очікує від громадянина, що громадянин від держави? Так, я не є фахівцем з державного управління або у політиці, тому подивився на це питання крізь призму бізнесу та менеджменту.

З одного боку, бізнес в особі компанії чи холдингу - простіше утворення, ніж держава; а з іншого боку, бюджети багатьох компаній в рази перевищують принаймні бюджет України. А відповідальність менеджерів у компаніях набагато вища, ніж менеджерів країни.

Крім того, конкуренція держав розтягнута на десятиліття та сторіччя, а бізнес має бути конкурентним сьогодні, кожен день.

На планеті 200 держав, приблизно. Це більш ніж удвічі менше, ніж депутатів у Верховній Раді України. Здається, що чим менше людей, тим легше їм знайти спільну мову. Але і парламент України, принаймні минулі парламенти, і лідери держав не душе шукають компромісів, воюють, ворогують, інтригують, спотворюють факти. В багатьох, а може й у більшості випадках, імена цих найкращих «вояків» та «інтриганів» не знають їхні громадяни, не знають іноземні громадяни, не запам'ятає  історія і не будуть фігурувати у підручниках навіть їхніх же країн.

Повернемось до сьогодення. Відносини 40 мільйонів жителів України з державою Україна складніші, ніж у парламенті (450 осіб), ніж між лідерами країн (200 осіб). Це природньо. Бо велика кількість населення поки що не представлена парламентаріями. Наш парламент все ще -  це одне, а виборці – інше. Мені іноді здається, що не ми обираємо депутата, а депутат вибирає нас: де б йому так балотуватись, що б проскочити. Але це вже інше питання, більше до громадянської свідомості та освіти взагалі.

Кожен громадянин очікує від держави захисту, справедливості, умов для існування. Голосує за це, обираючи депутата, прихильно ставлячись до місцевої влади та сплачуючи податки.

А що хоче держава від громадянина? Що не Україна хоче від мене, а взагалі держава? І як вона (держава) голосує за мене?

Сьогодні я відчуваю, що чим більше плачу податків, тим більша корупційно-впливова машина на мене давить. Без умов, безе перемовин, на правах більшого та сильнішого.

Більше того, держава усіма засобами контролює, як я сплачую податки, а також усіма засобами намагається вийти із під мого контролю за використання цих податків.

Чим тупіше буду я та мої діти, тим складніше нам буде осягнути державну діяльність та задати питання.

Наприклад, таке питання: скажіть, будь-ласка, держава, дорожня служба, укравтодор, прокуратура, амку, мерія столиці, місцева влада, мій депутат, ви усі в технічному завданні на ремонт частини окружної дороги так і прописали «після ремонту ливневі люки мають стирчати не менше ніж на 5 см», «після ремонту дороги тротуар має бути недоробленим щонайменше 5 місяців, а бажано частинами недороблений взагалі», «після ремонту сміття кучками має бути через кожні 50 метрів довічно», «після ремонту велосипедні доріжки мають обриватись, а ще краще утикатись у стовпи чи несподівано зникати», «після ремонту зупинки мають переобладнуватись не влітку, а дочекатися осінніх злив та снігу, а вже потім монтувати криші, а переходи, взагалі, будувати краще в сильні морози»?...

Якщо у технічному завданні так не прописано, то чому так є? Чи тендери провели, а гроші вкрали? Чи тендер провели, а гроші не виділили? Чому така біда протягом року? Може тому, що така біда у мізках ТОП менеджерів?

А хто вибрав таких державних ТОП менеджерів? Правильно, ми з Вами. Ми –акціонери нашої України, самі обираємо властолюбців, самі на них пашемо, самі дозволяємо бути їм безконтрольними, самі платимо їм величезні зарплатні, самі їм купуємо за наші гроші батоги для контролю нас та понукання нами!

Тобто ми поки що погані акціонери. І що робити? Я пропоную всього три кроки:

1.  Вчитися бути власником та громадянином;

2.  Не бути байдужим до всього, що не отримуєш за свої гроші як від держави, так і від бізнесу, від оточення та кожного навкруги;

3.  Завжди пам’ятати, що Ви - акціонер, що Ви уповноважили державних менеджерів на отримання дивідендів у вигляді доріг, медицини, армії, санітарії, гігієни, пенсії тощо, та уповноважили нарощувати капіталізацію країни.