Як перемогти у газовій війні?

П'ять років, як більшість українців вже чітко розуміють, що Росія є ворогом України, та бажає зникнення української держави та перетворення її території на провінцію відновленої Імперії Зла. Ця більшість українців не могла всі ці п’ять років не розуміти, що головною зброєю імперії є саме газове питання. Не могла ця більшість українців не бачити розбудову різних "потоків", що мають позбавити Україну транзиту газу, який приносить потужні ресурси в економіку країни. Не могла ця більшість українців не розуміти, що газ, який вони буцімто купують не у Росії, має саме російське походження.

То що ж більшість українців, справжніх патріотів, зробили за ці п’ять років - щоб позбутися природного газу як головного енергоносія для теплозабезпечення України та транзиту газу як надвагомого фактору впливу на розмір ВПП та бюджету країни? Майже нічого. Ані потужних ринкових реформ задля залучення масштабних інвестицій, що дозволили б диверсифікувати джерела надходжень до бюджету; ані масштабних заходів з енергозбереження та підвищення енергоефективності економіки загалом; ані масштабних результативних заходів щодо зменшення споживання газу населенням та теплоенергетикою задля позбавлення залежності та зниження навантаження на бюджет субсидіями. П'ять втрачених років війни за комплексну газову незалежність від країни-агресора.

Чи можна було, всі ці п'ять років, сфокусуватися саме на енергонезалежності та незалежності від транзиту газу, та приймати фінансові рішення саме базуючись на цьому пріоритеті? Почекати з парками, фонтанами, благоустроями та іншими "потьомкінськімі дєрєвнями"? Зчепити зуби та інвестувати будь який наявний ресурс саме у енергоефективність та енергозбереження (поряд з обороною), щоб отримати багатократне зниження споживання енергоносіїв, відроджену національну економіку з потужною конкурентоспроможністю як на національному, так і на міжнародному ринках?

Десь півсотні мільярдів гривень бюджетних коштів щорічно з'їдаються субсидіями, і левова частина цих коштів - це покриття саме газової складової у тарифі на теплопостачання. Потенціал економії - більше 70%, якщо використати резерви енергомодернізації як житла, так і теплопостачання. Ці зекономлені кошти бюджету могли би, частково, компенсувати втрати від зупинки транзиту російського газу.

Додайте колосальні втрати тепла (здебільше - отриманого саме з газу) в адміністративних будівлях та іншій нерухомості, від садочків та шкіл до лікарень та університетів, що належить державі та органам місцевого самоврядування. Більше 100 000 будівель зі споживанням, що у рази перевищує наявне цивілізоване, та ще більше - перспективне, яке вже дозволяють доступні на ринку технології. Кошти бюджету, що можна було б зекономити на опалені цих приміщень - друга частина, за рахунок якої можна було б перекрити втрати від зупинки транзиту російського газу.

Кожна гривня, що була б інвестована в енергомодернізацію економіки, могла би потрапити у механізм макроекономічного мультиплікатора, що додало би до економічного зростання мільярди гривень в масштабах економіки країни. Зростання економіки - драйвер зростання бюджету. Ось вам третя частина компенсації втрат від зупинки транзиту російського газу. Третя, але не остання, бо маючи справжнє бажання перемогти були б знайдені і інші частини.

П'ять років реального газового фронту, що ігнорується українським суспільством, і от, ніколи не було, та ось знову - "нова газова війна".