Що має спонукати український бізнес інвестувати у енергоефективність?
Відповідно до Зеленої Книги Офісу Ефективного Регулювання BRDO "Стимулювання промислових підприємств до енергоефективності та зміни клімату", що розроблена за підтримки проєкту GIZ "Консультування підприємств щодо енергоефективності", близько 30% загальних енерговитрат в Україні припадають на промисловий розвиток. Посилення такого розвитку, на який всі ми розраховуємо, за поточного рівня енергоефективності, може призвести до значного збільшення цієї долі. Якщо ж розраховувати на успіх заходів з енергоефективності у побутовому секторі, що має бути досягнений найближчими роками через пріоритетну увагу до себе та запуск низки механізмів (включно з обліком та інструментами фінансування заходів з енергоефективності), доля промисловості в енергоспоживанні країни наступні 5 років може сягнути 50%. Надто значною мірою це забезпечується імпортом енергоносіїв з Росії, яка є не тільки агресором щодо України, але і потужним конкурентом нашої промисловості на міжнародних ринках.
У той же час конкурентоспроможність української промисловості на цих ринках є досить низькою, в тому числі - і через вкрай високе питоме споживання енергоресурсів у собівартості продукції. На фоні скорочення резерву конкурентоспроможності за рахунок відносно дешевої робочої сили - навіть ці перераховані фактори створюють потужну загрозу економічному зростанню. Але є ще і інші фактори, серед яких треба окремо підкреслити фактор "зеленої трансформації" економіки ЄС, що починає формувати бар’єри для доступу на ринок "брудних" продуктів. Підвищене споживання традиційних енергоресурсів означає і високий рівень викидів, включно з викидами СО2, що автоматично робить продукцію української промисловості "брудною", а значить - закриває можливості доступу на ринок ЄС. З одного боку, ЄС встановлює більш жорсткі правила для власного бізнесу щодо рівня викидів, з іншого - вимушений захищати внутрішній ринок від конкуренції зі сторони іноземних бізнесів, де такі правила більш м’які.
Враховуючи, що доля експорту українських товарів до ЄС за підсумками 2018 року склала 42,6% та продовжує зростати, ризики для українського бізнесу не можна ігнорувати. Уряд України вимушений реагувати в інтересах національної економіки, підштовхуючи національний бізнес до відповідної трансформації. Наразі, на завершальних етапах знаходиться розробка нового Закону України "Про енергоефективність" (задля імплементації у національне законодавство Директиви 2012/27/ЄС), що замінить застарілий Закон "Про енергозбереження", та закладе основу для цілої низки регуляторних механізмів. Зрозуміло, що бізнес розраховує на певну підтримку уряду у здійсненні заходів з енергомодернізації, і механізми такої підтримки наразі активно розробляються в Мінекоенерго. Але важливо не забувати: втримання конкурентних позицій та розвиток маркетингових можливостей - це безпосереднє завдання бізнесу, невиконання якого призводить до його загибелі. Українська держава в поточних умовах не має надвеликих ресурсів, щоб бути поводирем для бізнесу через турбулентні часи, а українське суспільство розраховує на активну позицію бізнесу у захисті національних інтересів - перш за все, економічних.
Проактивна позиція бізнесу критично важлива для успіху реформи енергоефективності, уряд може лише ініціювати створення умов для такого успіху, і стимулюючи механізми наразі активно обговорюються.
Важливо не забувати, що зелена трансформація, через нові виклики, створює потужні можливості саме для української промисловості. Опинившись майже на останньому місці в черзі до потужної модернізації в Європі, український бізнес може скористатися найновішими та найінноваційнішими технологіями, й власними руками провести потужну промислову мініреволюцію. Питання лише у відповідній розстановці бізнесом пріоритетів.
