Випускники Водолазної школи ЗСУ пройшли незвичайне випробування під час випуску

Розкажемо і покажемо трохи такого, що не з'являлось в офіційних військових пресрелізах 😉

У Водолазній школі Збройних Сил України завершила навчання та успішно склала іспити вже друга група курсантів! Команда волонтерського проекту "Школи військових водолазів" від душі вітає командування, інструкторів та курсантів!

Флот – це традиції, а у водолазів і поготів існують власні ритуали) Отож і день випуску був не просто врученням водолазних книжок. Командир шикує особовий склад, вітає майбутніх водолазів, на столі з'являється торт з емблемою Школи.

Але ж водолази не шукають легких шляхів – древній водолазний ніж НВ-2, яким належало розрізати торт, летить прямісінько в море, і залягає на глибині восьми метрів! А командир доводить наступне: "Хлопці, ваш перший бойовий спуск поза стінами школи відбудеться тут і зараз! Водолазне спорядження отримати, водолазні станції розгорнути, страхуючий... забезпечуючий... до пошуку ножа приступити!"



І ось вже новоспечені водолази без метушні спускають під воду двох товаришів, і приступають до пошуку галсовим методом. Та на цьому сюрпризи не закінчуються: на грунті хлопців чекає ще одна несподіванка – стара "піратська" скриня з шампанським (звичайно, безалкогольним))), яку особисто підготував для курсантів заступник командира Школи.

Як і належить, ніж швидко знайдено, скриню піднято на поверхню, тепер можна і святковий водолазний торт скуштувати!))



Дещо про наші особисті емоції. Більша частина групи – спецпризначенці. Мотивовані, енергійні, як кажуть, "заряджені". Зовсім молоді, але вже пройшли через фронт, зазирнули в очі війни. Нашу новітню програму спеціальної фізичної підготовки вони сприйняли і засвоїли добре. Адже у хлопців є розуміння, що ми не просто так ганяли їх у воді та під водою, "топили", вчили плавати зі зв'язаними руками та ногами. Одного разу усі ці навички можуть врятувати їм життя. Дай Боже, щоб наш морський спецназ здійснював лише тренувальні водолазні спуски. Але всі люди військові, і ми повинні спокійно сприймати той факт, що одного разу доведеться опинитись в ситуації "або ми, або вони". І наша задача, як інструкторів, – зробити так, щоб саме наші хлопці лишились живими і перемогли!



Останнім часом кажуть, що, мовляв, допомога волонтерів вже не актуальна. Так от, ми цього жодним чином не відчуваємо! Навпаки – робота стала ще інтенсивнішою, на навчання заходить наступна група водолазів, потрібно шліфувати та вдосконалювати навчальні програми, допомагати розробляти новий курс і ще багато чого іншого. І ми пліч-о-пліч з інструкторами Водолазної школи ЗСУ продовжуватимемо робити нашу Армію сильнішою!