Про перейменування зупинки метро на "Бабин Яр"

Ініціатива Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" пропонує змінити назву зупинки метро з "Дорогожицька" на "Бабин Яр". Прохання вже подали меру Віталію Кличку. Спершу скажу про формальні речі - до наглядової ради ініціативи входить Володимир Кличко, а сам проєкт фактично реалізовується за сприяння мера. Трохи попахує конфліктом інтересів, тому сподіваюся, що обговорення цієї ініціативи не буде кулуарним.

Тепер до неформального. Найбільшими спонсорами проекту є олігархи Фрідман, Хан, Фукс і Пінчук. Скільки б від цього не віднікувалися, цей чинник, з огляду на їхній політичний вплив, не можна ігнорувати. Тож ще один пункт до кейсу про неприпустимість кулуарщини. Особливо, враховуючи нещодавнє звільнення з Центру майже всієї української команди.

І тепер по суті. Особисто я вважаю невдалою ідею зробити зупинку "Бабин Яр". Тут благими намірами можна нашкодити. Дійсно, станцію метро збудували на місці розстрілів. Але сьогодні на місці історичного Бабиного Яру окрім парку ще є житлові будинки, телецентр, корпус університету, архіву. Назвавши все це "Бабиним Яром", ми розмиємо і пам'ять про трагедію, і усвідомлення Катастрофи. Адже Бабин Яр тепер асоціюватиметься з усім, перетворившись на рядовий топонім. Оголошення в підземці "зупинка Бабин Яр" також цьому емоційно не сприятиме НМД - вже бачу по реакції киян. Та і  як ви бачите на станції з такою трагедійною прив'язкою функціонування реклами, наприклад? Як варіант для наголосу на місці розташування має стати оголошення "вихід до Бабиного Яру" і можливо створення інфокуточка. 

Сталося так, як сталося, - радянський режим прагнув знищити пам'ять про Голокост і про розстріли, забудовуючи яр. В Аушвіці, наприклад, зберегли комплекс моторошних будівель й екстер'єру нацистського табору. Табір не забдовували і там немає житлових будівель. Пункт "Аушвіц" має конкретну історично-географічну прив'язку. На відміну від станції "Освєнцим" - яка позначає населений пункт. Є заповідник "Бабин ЯР" і його охоронні межі - думаю, мало знайдеться таких, хто не знає, що відбувалося в цьому місці, а хто не знає - то навіть за умов відсутності меморіалу вже має змогу ознайомитися з інфостендами та зрозуміти все біля пам'ятників.

Тому я бачу в цій ініціативі МЦБЯ не розмову про пам'ять, а радше привід розпалити суперечку на болісну тему, яку нарешті почали артикулювати в суспільстві. Адже якщо тепер просто відмовитися без обговорень, то це буде зайвий привід російським пропагандистам та залежним від російських грошей іноземцям волати про антисемітизм українців. (КМДА вже заявила, що обговорення будуть).

В останні роки у парку постала меморіальна частина, про трагедію почали говорити так багато, як ніколи (згадайте, коли неприїзд президента до Бабиного Яру на річницю розстрілів викликав би таке щире обурення?). Кілька організацій провадять освітні проєкти по всій Україні. Далі найкращим упорядкуванням пам'яті мали б стати меморіал, музеї та інші комеморативні практики. Окрім того - критично необхідно організувати елементарну побутову інфраструктуру і можливо обгородити парк (від тих, хто смажить там шашлики, наприклад). А головне - стежити, щоб яр не забудовували. Саме зараз там триває спорудження висотки - ось куди варто найперше звернути увагу.

Бабин Яр - це місце, про яке повинен знати кожен українець чи українка, і кожен житель нашого світу. Без зайвих нагадувань та нівелюючих підкреслень. В останні роки нам вдалося зробити прорив у радянському замовчуванні трагедії й десакралізації цього місця. Не знецінюймо цього.