Настав час побудувати в Україні особисту, громадську й підприємницьку свободу

Зараз зароджуються необхідні процеси для майбутньої стратегії розвитку України. Ми знаходимося у воронці потужного урагану, який вимагатиме нових підходів до управління країною.

Необхідно прискорити зміни, адже повільний рух впродовж 30 років незалежності не дав бажаних результатів. Дії суспільства і уряду показали нездатність реагувати на будь-які виклики. Час відійти від наявної моделі й подивитися на речі під іншим кутом, більш реально. Тобто, повернутися до джерел.

У результаті кризи багато людей втратять роботу, компанії закриються, виробництва зупиняться, зруйнуються ланцюжки виробничої кооперації. Багато галузей необхідно буде створювати заново. Від основи, на якій ми створимо нову економіку, залежатиме успіх нашої країни в новому світі.

Чим і коли б не закінчилася криза з вірусом, світ вже ніколи не буде таким, як раніше. Питання в тому, які уроки ми з цього винесемо. Чи будемо далі посипати голову попелом, робитимемо з себе жертв, або ж візьмемося за справу, винесемо максимум можливого з кризи й хаосу, спробувавши побудувати новий, більш щасливий світ.

Наріжним каменем моєї позиції є повернення до свободи підприємництва, особистості. Ці виклики вже зараз активно проглядаються. На жаль, інформаційні технології йдуть шляхом тотального контролю, маніпуляції суспільною свідомістю, насадження шаблонів у ЗМІ. Наприклад, домашнє насильство, рівність статей тощо. Це теми, які не були надто актуальними в нашому суспільстві. Можливо для Індії – це актуальна тема, для України – штучна.

Також до цього часу в Україні не сформувалася справжня еліта. Люди не вміють відокремлювати зовнішні ознаки від глибокого розуміння ситуації. Ми отримали псевдоеліту, яка насправді нічого не вміє й демонструє повну розгубленість.

Розкладання державних інститутів країни стало очевидним, коли вони замінялися всякими фондами з натовпами розумників-аналітиків, які чесно відпрацьовували свої зарплати. Вони радять передавати все більше незалежності і свободи добрим дядькам із заходу. І апофеоз всього цього – прихід порожніх людей до влади, які не вміють творити й любити свою країну. Повна відмова від іноземного впливу, неважливо звідки – із заходу чи сходу, повинна об’єднувати нас. Необхідно повернутися до основ вільної економіки.

Економічна свобода проявляється в тому, що ми повинні побудувати нову податкову систему, яка базується не на принципах оподаткування податками доходів, а принципах оподаткування податком об’єктів і трансакцій. Її можна зробити простою і зрозумілою.

Наприклад, зараз відбувається дискусія про готівкові гроші або картки. Кожна людина повинна вибирати сама, використовувати готівку чи безготівкові платежі. Але у випадку з пропагандою безготівкових платежів зрозуміло, що певні великі корпорації (Фейсбук, Google, Visa, Mastercard) лобіюють безготівкові карткові платежі, бо заробляють на цьому.

Поряд з економічною свободою другим наріжним каменем є суверенітет та інтереси України. Необхідно робити те, що нам вигідно, на чому можемо заробляти. Має домінувати жорсткий прагматизм. Нашими перевагами мають стати низькі податки, зрозуміла банківська система, яка не буде виконувати поліцейську функцію, а забезпечуватиме і захищатиме свободу підприємництва.

Ми повинні повернути до того, що підприємець не зобов’язаний ні перед ким звітувати. Він лише має платити необхідні податки. Наразі суспільство прагне максимально контролювати та оцінювати дії підприємця. Це суперечить самому принципу підприємництва.

В Україні також не існує фінансової системи. Ми не вміємо збирати податки, адмініструвати, інвестувати тощо. Чиновники й правоохоронці досі є найважливішими суб’єктами економічного процесу. Ми приходимо до того, що все, що не є небезпечним для людського життя, має бути дозволено. Відповідно, будь-яка економічна активність, пов’язана з цим, є законною, а підприємець, який сплачує податки, – шановним членом суспільства.

Зараз багато говорять, що лібералізм себе вичерпав й потрібна диктатура. Для них нагадаю, диктатура у нас була понад 70 років. Для українців це закінчилося винищенням понад 10 млн осіб на війні та голодом. Кілька мільйонів найактивніших покинули країну. Такого ми хочемо? Не потрібно тішити себе ілюзіями. Будь-яка диктатура веде до загибелі людей. Я говорю не про сучасний лібералізм, який не має ніякого відношення до свободи, оскільки є просто ширмою для влади безпринципних бюрократів, а про справжню свободу, особисту, громадську й підприємницьку. Переставши бути рабом власних комплексів з минулого, нікчемних чинуш і безталанних писак, українці зможуть досягнути справжнього успіху в майбутньому світі.