Припиніть роздавати зелені берети заробітчанам

Не кожен травматичний спорт корисний для здоров'я. Це можна зрозуміти зі змісту думок боксера Олександра Усика. Черговий його ватний перл - про недоцільність декомунізації: 

«взагалі без різниці, як називаються вулиці, головне - щоб був хлібець...»

Хоча,  справа тут зовсім не в спорті.

Все важче пов’язувати цю людину з українським прикордонним відомством, очільники якого для самопіару надарували Усику військових звань у ранзі аж до капітана.

Для розуміння ситуації, пряма мова боксера:

"Я вважаю, що її (декомунізацію) взагалі не потрібно робити, тому що Радянського союзу у нас немає. По-перше, якщо ми хочемо перейменовувати вулиці, це моя думка, щоб вулиці називати іншими іменами, потрібно будувати міста і робити там нові вулиці, а не перейменовувати старі. Перейменовувати вулиці - це дуже затратно, ці витрати не потрібні зараз, це проблеми для більшості людей. Їм взагалі без різниці, як називаються вулиці, головне - щоб був хлібець.

Та не потрібно перейменовувати, не потрібно. Нічого в цьому не буде від того, що ми перейменуємо вулицю. Ну не буде нічого. Ми розділимо тільки народ. П'ятьом подобається, п'ятьом - ні. Все.

А ті люди, які хочуть це проводити - нехай вони візьмуть мило і мотузку і повісяться, тому що вони теж народилися в Радянському союзі. Вони зроблять декомунізацію себе...»

Останній вислів «хай повісяться» досить повно доповнює Усика з його шануванням «доброї» церкви МП.

Прохання до очільників Держприкордонслужби: 

припиніть роздавати зелені берети заробітчанам. Хоча б на повагу до 70 прикордонників, які віддали життя за волю України.

Так. На жаль мозок Усика сильно пошкоджений. І це не стільки від зовнішнього фізичного впливу, як від цільової роботи наставників московської церкви (ФСБ) та іншого цільового оточення. Усик фактично став проросійським агітаційним рупором. Він позиціонує себе людиною без Вітчизни, а манкурти зараз в ціні. Український прапор фактично використовується тільки з споживчою метою.

Окремо щодо декомунізації.

Мова ж не йде про перейменування вулиць Чайковського, Пушкіна чи на край випадок -  Пролетарського провулка. Питання стосується відправлення в забуття згадок про епоху катів та  злочинців, які знищили мільйони українців.

Уявіть, якщо б вулиця на якій Ви живете мала прізвище вбивці Вашого близького родича.

Це питання треба було зняти ще в момент отримання незалежності України. Але до влади прийшли ідейні комуняки, які наплодили аналогічних політичних нащадків, що й досі прагнуть до поновлення СРСР.

Відео для повної «ватності» картини: https://youtu.be/m_LhusptrZk