НІСД як знаряддя російської пропаганди

Іноді здається що "польот думки" вітчизняних аналітиків за державний кошт вже не може здивувати. Півроку тому писав про "потужні пропозиції" експертів Національного інституту стратегічних досліджень з питань Херсонщини. Нагадаю, тоді в офіційному звіті як основний засіб протидії агресії РФ з окупованого Криму пропонувалося ...збільшити кількість соціальних автобусних рейсів по віддалених селах. Також заявлялося про потребу збудувати пряму залізницю Херсон-Маріуполь (яка насправді діє з 1956 року).

Але наразі, замість таких гуморесок в дусі Остапа Вишні, читаємо від НІСД значно небезпечніші тексти. Бо прикладом завідувач відділу НІСД з досліджень Південного регіону Артем Филипенко публікує на офіційному сайті НІСД статтю про ситуацію з коронавірусом у Придністровському регіоні Молдови.

Основний фактаж статті простий, бо так звана "ПМР" перекрила сполучення та "кордон" з рештою Молдови, чим зробила колапс у медичній системі усієї країни. Та, як при цьому з'ясувалося, значна кількість медиків лікарень Кишиніву живе у Тирасполі та Бендерах й наразі не може їздити на роботу.
Але починається стаття пана Філіпенка зовсім з іншого, з його оцінки правового режиму "ПМР" у цілому. І її надає він зовсім не у приватному форматі, а як службова особа.

Дозволю собі цитату мовою оригіналу (так, стаття експерта цілком державного НІСД є на їх сайті наразі лише російською мовою): "пандемия коронавируса заставила взглянуть под иным углом на проблему территорий, не контролируемых центральной властью. И если в отношении ОРДЛО, Крыма, Абхазии и Южной Осетии ситуация ясна (национальное законодательство признает эти территории оккупированными, и ответственность за них несет Россия как страна-оккупант), то непризнанное Приднестровье оказалось в довольно специфической ситуации."

Кінець цитати.

У ніій - втілилася вся суть побажань політики держави-агресора й щодо "ПМР" й щодо "ДНР" та далі по списку. Дійсно, внутрішнє законодавство Молдови не вказує про окупацію лівого берігу Дністра росіянами. Та не каже про ефективний контроль РФ за "ПМР".

Але замість цього обидві факти давно та беззастережно встановив Європейський суд з прав людини за чисельними позовами громадян Молдови проти обох держав. Заявами водночас проти агресора та проти його жертви, що не чинить опору. Це справи "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", "Мозер проти Молдови та Росії" та інші.

Та більш, якщо бути формалістом, ці рішення ЄСПЛ у ті далекі часи, коли в НІСД ще не оприлюднювали російськомовних досліджень із співчуттям до "ПМР", були в Україні перекладені та навіть офіційно оприлюднені.

Ці рішення ЄСПЛ є частиною законодавства України. Про яку раптово "забули" в НІСД. Вочевидь на догоду російським друзям нового керманича НІСД та його колишнього радника Єрмака.

Слід визнати виключну важливість того, що НІСД таке наразі публікує. Бо ми можемо зрозуміти їх логіку на наступне. Яка скоріш за усе буде полягати в скасуванні українських законів про окупацію Росією Донбасу. Бо за хибними міркуваннями цих добродіїв - нема закону то нема й окупації. Так їх вчили у радянских університетах та в академії ФСБ, мабуть.

Що ж. За таких умов єдине, що може протиставити країна такій системній політиці самознищення - це отримання рішень ЄСПЛ по Сходу. Звісно не у міждержавних справах (де наразі робиться все, щоб їх красиво поховати, всілякі меморандуми підписуються з прямими агентами російського впливу тощо).

Такі рішення буде реально отримати саме за індивідуальними заявами проти агресора. Й РФ у цій сфері вже врахувала молдавський досвід. Тому на 4000 наштампованих у справах Донбасу "правозахисниками" за російські гроші заяв до ЄСПЛ проти України є лише до двохсот заяв проти РФ. Втім справжні порушення прав людини упевннений, у Страсбурзі будуть відділені від ворожої пропаганди.

Втім, оптимізм мене поки не залишає. З цієї барикади ворог нас поки не збив. Будуть у нас ще наші Іляшку та Мозери. Не дочекаєтеся.Постскриптум. Мені декілька поважних осіб поручилися за автора статті, як до порядної та патріотичної людини. Тому, не змінюючи обурення від цього тексту, можу припустити що автор просто не знається у праві. Але це не знимає відповідальності за офіційно проголошену ним позицію, яка могла бути прикладом неумисне почерпнутою автором від "добрих друзів" в НІСД.