Зеленський і Порожнеча

З чим у вас асоціюється перший рік президентства Зеленського? 

Монобільшість? Реформи? Боротьба з корупцією? Відосіки в Інстаграмі? Земельна Реформа? Протести ФОПів і профспілок проти Трудового кодексу?

У мене ж асоціюється з - ПОРОЖНЕЧОЮ.

Коли говорю «ПОРОЖНЕЧА» у жодному разі це не означає, що ним нічого не було зроблено.
Мова про інше.

Порожнеча - це своєрідний стан речей, який філософи позначають як "відсутність визначеності та реальності."
Вакуум.

Так от, в політичному житті та державному управлінні, економіці, соціальних процесах, просуваннях реформ у Країні за цей рік утворився «Вакуум Влади»

Повне НІЩО.

Для країни, яка потребує модернізації, веде війну з Росією за виживання, відбувається боротьба з внутрішньою п’ятою колоною подібний «ВАКУУМ ВЛАДИ» може привести до катастрофи.

Ставши президентом Зеленський поки не зрозумів головного - отримати владу, керувати країною і втримати цю владу це різні речі.

Владний Вакуум допускати категорично не можна.

Нерозуміння цієї істини Зеленським призвело до того, що він розгубив реальну владу і його рейтинг продовжує спадати.

Чому так сталось однозначної відповіді немає.
Перерахую ключові фактори, які на мою думку призвели до такого результату: 

1. Відсутність управлінського досвіду.
Не маючи достатнього управлінських знань та досвіду державного масштабу, Зеленський не продемонстрував бажання навчатись і розвиватись. Принаймні не відомо що він займався саморозвитком (навіть Трускавецький університет не пройшовJ ).

Фраза «у мене немає часу думати стратегічно» чи не найкраще характеризує стиль прийняття рішення Зеленським. 

Також він не займався розвитком аналітичного потенціалу Офісу Президента. 

Потенціал РНБО та Інституту стратегічних досліджень повноцінно не використовується. Так само Офіс Президента не бере до уваги порад громадянського суспільства та аналітичних центрів.

За таких умов, неможливо виробити повноцінну стратегію розвитку держави, сформувати перелік першочергових реформ, прописавши алгоритми модернізації держави 

2. Провальна кадрова політика.

Рік запам’ятався незрозумілою кадровою чехардою. В кадрову обойму потрапляли періодично: люди Порошенка, Гройсмана, Тимошенко, Януковича.

Але найбільший «зашквар» - роздача депутатських мандатів і державних посад однокласникам, кумам, родичам і працівникам 95 Кварталу. 

Чому Зеленський відчуває кадровий голод? Все просто. Протягом року він так і не зміг побудувати систему оновлення та управління кадрами.

Анонсований та розпіарений соціальний проект «Ліфт» так і не запрацював. Партія «Слуга Народу» теж не стала кадровим резервом для Зеленського. 

На місцях часто призначали людей лояльних до оточення Зеленського. Або ще гірше - через відсутність кадрів не призначали нікого.
Як наслідок, частина РДА досі залишаються без очільників, а голови ОДА та Міністри міняються як рукавички. 

А без реального контролю за управлінською вертикаллю державного апарату, про яку реальну владу в Україні може говорити Зеленський? 

Тож не дивно, що реальна влада проходить у Зеленського як пісок крізь пальці, не залишаючись у руках. 

Максимум на що зараз повноцінно впливає Зеленський це на свій офіс. 

3. Провальна соціально економічна політика.

За цей провал Зеленський несе персональну відповідальність. Пороздававши перед виборами популістичні обіцянки, Зеленський просто фізично не може їх виконати.

Але звісно, така ситуація не зажовільняє бюджетників, пенсіонерів та малозахищених верств населення, які очікували соціального раю.

4. Масштабування ворогів.

Зеленський протягом року умудрився пересваритися майже з усім проактивним суспільством.
ФОПи не задоволені наступами на їхні права, Профспілки виступають проти нової редакції Трудового кодексу. Освітяни та медики - проти погіршення соціальних стандартів. Волонтери та ветерани - проти наступу на майданівців, яке розпочала ДБР та Прокуратура ім. Портнова. Журналісти проти закону про інформаційну політику. Патріоти - проти загравання з Росією і терористами з ОРДЛО.

Найгірше в цій історії для Зеленського те, що ці люди завжди були рушіями соціально- політичних протестів.

Тому якщо він найближчим часом не піде на переговори з цими групами, осінню на Країну чекають серйозні соціально-політичні протести, які можуть мати фатальні наслідки для Зеленського.

Звісно, це не повний перелік факторів, який можна або доповнювати, або, якщо ви не згодні – скоротити. 

Але це не міняє головного – станом на сьогодні Зеленський знаходиться у порожнечі та вакуумі влади. 

Знаходячись у ПОРОЖНЕЧІ свого Офісу Президента, Зеленський перебуває наодинці із собою у Реальності, яке створило йому його Оточення та Уява.



На жаль, ця штучна Реальність не має жодного відношення до реальних процесів, які відбуваються у Країні.

Судячи з п’ятничного ефіру на Шустері, він вірить що його рейтинг підтримки 56% (насправді 44%). Він омовився, що одним з найбільших ворогів України є МВФ (Фройд?), а у парлементі є якась ефимерна «більшість,» що заважає працювати його фракції "Слуга Народу."
В країні подолана корупція, а люди щасливі.

ОднакЮ перебуваючи у своїй альтернативній реальності, він не може повноцінно керувати державою. 
І поки Зеленській перебуває у ПОРОЖНЕЧІ ІНШІ займаються реальною політикою, керуючи за його спиною Країною. 

Творячи справжню, а не «ефимерну» РЕАЛЬНІСТЬ.
До якої Зеленський не має жодного відношення, але в якій навідміну від нього живемо МИ ВСІ живемо.

Зеленський і ПОРОЖНЕЧА