Мені чомусь здається, що з призначенням Саакашвілі будуть проблеми

Хочете, розповім про свої враження від Саакашвілі? Якщо вже зовсім чесно, я до нього ставлюсь скоріше позитивно, аніж негативно. До нього зразка 2015 року. Я мала тоді свою маленьку історію стосунків з цією персоною.

Звісно, що новина про призначення Саакашвілі головою Одеської ОДА була за ефектом, схожим на вибух бомби. В екстазі щастя захлинались всі — від західних медіа і до місцевого маргінесу. Саакашвілі прийде — порядок наведе. Рівень сподівань був занадто високий. Люди чекали на месію. І множили різний брєд, видаючи його за чисту монету. Бо у суспільстві дуже живучий патерналізм і сподівання на доброго вождя, який все порішає.

Одеське громадське середовище сприйняло призначення Саакашвілі на ура. Це потім, трохи більше, ніж через рік, вони проводжатимуть його улюлюканям і смажитимуть шашлики на площі перед ОДА на честь його звільнення.

Я повернулась з відпустки, в якій перебувала на той час. Мене попросили повернутися. І у нас відбулось дві зустрічі з Саакашвілі. Перша на кшталт "мне о вас рассказывали". Йому тоді було ніколи. В місто приїхав Гройсман, і всі хороводились з прем’єр-міністром.

А на другу я була запрошена в неділю. Чекала повернення Саакашвілі від… Агафангела. До речі, рівень довіри до Саакашвілі був таким високим, що йому пробачили Агафангела, зробили вигляд, що нічого не було. Чого не пробачали ані його наступникам, ані його попередникам.

У Агафангела було якесь застілля. Мені Саакашвілі сказав, що його запросили спонтанно. Але одна набожна жінка, яка в той час там була, пізніше розповіла, що все було сплановано. Там хор церковний співав щось грузинською мовою, і там же Саакашвілі вручили якусь церковну відзнаку. Ну, все, як у нас люблять :)

Саакашвілі був у доброму гуморі. Вже було переплановано і відремонтовано його кабінет (до речі, дуже ударними темпами). Це про той кабінет писали – пам’ятаєте? – що Саакашвілі побудував собі "прозору стіну, щоб люди бачили, що він відкритий". А коли я написала, що за конструкціями це неможливо, мене звинуватили в тому, що "Саакашвілі тебе вигнав, от ти і бісишся".

Люди, як і в ситуації з Зеленським, придумують свої власні картинки, малюють їх, розвішують на місці ікон і потім затято моляться власним фантазіям.

Навкруги Саакашвілі рухались якісь люди, йому носили чай, витирали підборіддя, він жартував. А потім ми залишись розмовляти.

І він мені чесно сказав: "Мне рекомендовали вас оставить. Но я не знаю, чем вы будете заниматься. Нам надо бы сесть вместе с Марушевской и Жмаком, и придумать, чем вы будете заниматься".

Власне, мені аж таких жертв не потрібно було.

Так, сказала я, було б дивно, щоб ви про щось конкретне зі мною домовлялись. Я в патронатній службі, тому можу звільнитися в одну секунду. Працевлаштовувати мене точно не потрібно, навіть, якщо його про це настійливо просили.

Саакашвілі порадив не спішити. І я залишилась ще на пару тижнів. Після яких мені було абсолютно зрозуміло, що варто тікати з ОДА.

Ні, не тому, що Саакашвілі поганий.

І ми ще з годину поговорили. Я сказала, що зрозуміло ж, що Саакашвілі швидко піде з Одеси, бо йому тут стане нецікаво. Десь восени (розмова відбулась в червні 2015 року). Що його не влаштують масштаби і другорядні ролі. І що він мітить на прем’єра і буде знищувати Яценюка.

Я не вгадала з осінню. Саакашвілі затримався на півтора роки.

Саакашвілі тоді відповів: "Мне Порошенко предлагал пост вице-премьера по реформам. Но я посмотрел на этих вице-премьеров у него в Администрации. Ходят с двумя портфелями и ни на что не влияют. Их там никто не слушает. Зачем мне это надо? А Яценюка осенью уже не будет, вот увидите. Здесь, в Одессе, мы всех поменяем. Мы найдем новых людей".

В той час, нагадаю, всі ЗМІ трубили, що "Саакашвілі звільнив всіх глав районних адміністрацій і оголосив конкурс на вакантні посади". Це було неправдою. Всіх глав райадміністрацій в Одеській області звільнив ще в березні 2014 року тодішній голова ОДА Володимир Немировський. І варто сказати, що кандидатури, які підібрала на голів РДА адміністрація, очолювана Немировським, були найкращими. На 90 відсотків це були люди з проукраїнською позицією, авторитетні та фахові.

Але їх не затверджували в Адміністрації Президента. Де тоді керував Турчинов. І рік, коли Одеську ОДА очолював Ігор Палиця, АП не призначала голів. Це був саботаж і маніпулювання з боку високих державних інституцій.

Саакашвілі дали карт-бланш. Дозволивши призначити "свого" начальника поліції, "свого" прокурора області, "свою" головну митницю і підписали ВСІ подання на голів адміністрацій.

В той час, коли ми розмовляли з Саакашвілі, в області відбувались конкурси на посади голів РДА. Саакашвілі запропонував мені приєднатися до тих, хто відбирав кандидатури. Я відмовилась. Бо не володію необхідними знаннями, я не знаю, як працюють ейчари, я не знаю вимог, і це точно не моя спеціалізація.

Натомість в комісії по відбору радісно увійшли всі, кому було не ліньки — збиті льотчики, ресторатори з коханками, які приїхали на літо тусити в Одесу, активісти і "активісти". До речі, подібна "конкурсна комісія" пізніше буде "відбирати" людей на посади в нову поліцію. Я не хочу розповідати, що я передбачлива, але я тоді теж відмовилась увійти в таку комісію. Тому що не мала необхідної кваліфікації. Як відбирати фахово, коли ти не володієш необхідними знаннями?

А оголошення про конкурс на посади голів РДА містило такі рядки: запрошуються люди віком до 39 років, з вищою освітою, порядні.

Одна людина, яку подавали на посаду голови Татарбунарської РДА (хоча, можу назвати це ім'я — Ірина Вихристюк) на моє питання, а чому ти не подалась, відповіла — так з такими вимогами подались всі міські божевільні. Ну, і вік… Ірині було більше, аніж 39.

Я, до речі, запитала про цей конкурс у Саакашвілі. Бо почали відбирати претендентів, старших за віком, декларуючи про "молодих на посади". І він чесно відповів: "Мы думали сделать так, как в Грузии. Набрать молодых и сменить полностью кадры. Но здесь так не вышло. У вас молодежь другая. Качественно другая. Поэтому я назначил Валентину Стойкову (тогдашняя глава Измаильской РДА), она постарше возрастом, но она очень мне понравилась во время одного выступления".

До Саакашвілі поїхали тоді з усієї України. Багато хто справді з ідеєю будувати нове. Багато хто для того, щоб вирішувати власні бізнес-питання. Як сказав мені один бізнесмен і одночасно глава громадської організації: "Я до того не міг зайти на Одещину. А тут приїхав до Саакашвілі, о 10 годині зустрівся, отримав мандат на те, щоб йому допомагати, о 17:00 зрозумів, що з того хаосу треба тікати. Тому вирішив, що займусь добрими справами для галузі". Зайнявся.

Те, що Саакашвілі використовували всі, кому не ліньки, було видно і зрозуміло з першого дня. Не знаючи реалій, не розуміючи їх, він був приречений на той кінець, який, власне, і відбувся.

Я пам'ятаю, як його команда у буквальному сенсі сиділа на валізах, збираючись в Київ, бо вони точно були впевнені, що Саакашвілі з дня на день призначать прем'єр-міністром, а вони всі стануть міністрами, або, в крайньому разі, першими заступниками. Коли цього не сталось, команди теж не стало.

Добра українська традиція - тулитися до переможця і плювати на переможеного. Особливо в політиці.

Але. Давайте говорити чесно. Я вважаю, що саме його заслуга в тому, що почали будувати трасу Одеса — Рені. Так, поставив намет. Той намет висміювали, як могли. Але він зрушив довгобуд, який обіцяли десятиліттями. На якому добре заробив потім Степанов, наступник Саакашвілі. Зручний, небалакучий, спокійний (особливо на фоні імпульсивного Саакашвілі) "рєшатєль проблем". Зараз, он, в МОЗ нарішає. Але ж його, ділового і геніального, не видно. А Саакашвілі видно.

Якось Соломія Бобровська сказала, що Саакашвілі треба правильно і об’єктивно оцінювати. Він — руйнівник. Він справді з усією пристрастю може зруйнувати старе і віджиле. У кожного своя роль в цьому політичному спектаклі, як ви розумієте.

Я досить критично поставилась до приходу Саакашвілі тоді, в травні 2015 року. І мені було соромно спостерігати, як його за пару років ганяли по дахах, мовби солоного зайця. За годину дали громадянство з порушеннями і за годину забрали, вигнавши з країни.

І ще одне. Ви давно були в Грузії? Я — у вересні минулого року. Знаєте, все те, що будувалось за часів Саакашвілі, є. А нового нічого немає. Бендукідзе, американські гроші — все так. Але купа людей, з якими я розмовляла кілька місяців тому, сказали, що саме роки Саакашвілі були найуспішнішими. З помилками, траблами, але був рух вперед.

Тому я не знаю, що нас очікує з приходом Саакашвілі. Якщо той прихід все-таки відбудеться.

Він став більш сумирним та обачним. Як людина розумна, він не може не бачити той лютий треш, який вибудовує нам новий президент і його оточення. Як той, хто опинився за бортом у свій найпродуктивніший час, він мовчить. Політична обачність? Прагнення посади? Бажання продуктивної і результативної роботи? Я не знаю.

Я бачу поки що лише одне — серйозну турбулентність в країні, яку очолив, по приколу, комедійний актор. І який уяви не має, що з оцим усім робити далі. І це мене непокоїть набагато більше, аніж Саакашвілі на посаді віце-прем’єра. Він сам сказав 5 років тому: "Ходять з двома портфелями, нічого не вирішують і ні на що не впливають".

Певно, зараз щось змінилось. Побачимо.

Зоя Казанжі