2020: рік втрачених можливостей та марних сподівань

Останній тиждень квітня почався з цікавих подій на Дніпропетровщині. Люди у місті Кам'янське під приводом того, що їм скоро не буде чим годувати дітей, штурмом відкрили місцевий ринок, який не працював після введення всеукраїнського карантину на початку березня. На відміну від супермаркетів, зонам вільної стихійної торгівлі заборонили роботу під приводом загрози поширення вірусу. 

Згодом подібні акції протесту прокотились по всій країні. На Херсонщині фермери два дні поспіль проводили пікет, до них активно долучились активісти Національного Корпусу. Реакція була на диво швидкою - вже з початку травня Кабмін дозволив роботу ринків за умови, що будуть діяти обмеження.

Але тактика заспокоєння не спрацювала, і з початку травня під стінами Кабінету міністрів та Офісу президента безстроково мітингують столичні підприємці, яким також нема вже на що жити. Ці мітинги кілька разів розганяли, проте вони тривають, іноді приймаючи цікаві форми - як то наприклад останнього разу, коли під стінами ОП влаштували літню терасу. А взагалі творчий підхід до перфомансу - це наша культурна особливість.

Але, певно, найбільш яскравим здається нинішнє протистояння у Черкасах. Тамтешній мер пішов на відкриту конфронтацію з Кабміном, коли Виконком зняв карантинні обмеження. Його не налякали ані прямі погрози Авакова, ані особисті привселюдні попередження Зеленського. Тяжко сказати, що мотивує міського голову на такі дії - політичні бали чи патріотизм, - але це протистояння є показовим.

Людина — створіння пристосоване до потрясінь, і тому на початку травня 2020-го вже нікого не лякає "страшна пандемія" і багато хто починає дивитись на світ під іншим кутом. Одних до цього підштовхує порожній холодильник, інших — здоровий глузд. Але сьогодні думки обох категорій населення збігаються, в тому, що карантинні обмеження направлені зовсім не на боротьбу з вірусом, а на реалізацію власної вигоди та знищення конкуренції. Окрім того, чи через приступну халатність чи через злочинну самовпевненість всі ці дії призводять до знищення малого та середнього бізнесу. Закон має бути один для всіх, адже коли закон діє вибірково, це не закон, а рекомендація.

Ювілейний рік мав стати, за візією владної команди, "роком демонстрації можливостей". Але з самого початку щось пішло не так, і справа не тільки в китайському коронавірусі. Для того, щоб бороти пандемію, не треба відмовлятись від проєкту розбудови  країни, і тим паче вірус не має стати прикриттям для економічних невдач..

Сьогодні як міжнародні, так і вітчизняні експерти збігаються в думці, що в ВВП країни до кінця року впаде на 4-6%, тобто приблизно 5-6 млрд доларів. Нещодавно Державна казначейська служба повідомила, що державний бюджет України у квітні 2020 року був недовиконаний за доходами на 11,6%, або на 13,6 млрд гривень, а з початку року – на 41,39 млрд гривень. В першу чергу такі втрати залежать від продовження карантинних заходів, які, як показує практика, введенні абсолютно безграмотно. Тобто вже за умови, що країна має намір 22 травня виходити з карантину, а з 11 травня планує зняття певних карантинних обмежень, прогнози як Мінфіну, так і міжнародних аналітичних центрів доволі невтішні. Але важко робити припущення, адже офіційних даних вкрай замало та більшість нашої економіки знаходиться “в тіні”. І на відміну від успішних економічних країн Європи, у нас нема такої фінансової подушки безпеки, щоб спокійно пережити цю кризу.

Нова світова депресія, звісно, назрівала давно. Просто загальний карантин став приводом для ринкового колапсу і, як наслідок — падіння глобальної фінансової системи. Принаймні, вірусу вдалося  ввести її в глибокий шок, з якого вона вийде ще не скоро.

Що така криза несе для України? Зрозуміло, що нічого хорошого. Більшість з нас пам'ятає економічні проблеми 2009 року, а тепер уявімо, як по нашій сировинній економіці вдарить криза, збитки від якої вже встигли перевищити показники попередньої. За 29 років Україна так і не вибралася з ряду країн, які знаходяться в зоні сильного ураження: у нас так і не була сформована адекватна ринкова система, а за часи незалежності ми встигли ще й набрати боргів на 50 млрд доларів. І в нинішніх обставинах це ще більше б'є по нашій, і без того, вмираючій економічній системі.

Але добре, ви скажете, що є і позитивні моменти: ніби ми можемо отримати чергову позику від МВФ, яка дозволить нам протриматись та пережити кризу. Але прибічники вільного ринку забувають, що для цього МВФ висунуло дві вимоги — одну, ту, що про "ринок землі", ми вже прийняли, другу — про "антиколомойський" закон, приймемо скоро, тільки якщо депутати з групи "Приват" не знайдуть нових обхідних шляхів заблокувати голосування.

Зеленський ще 02 квітня заявляв, що найближчими тижнями відбудеться підписання меморандуму з МВФ та прийдуть гроші. 35 днів марних сподівань! 

Ситуацію з позикою від МВФ я не буду розлого коментувати, оскільки робив це раніше — можете почитати за посиланням. Викладу коротко основні тези: без неї країна більш гарантовано полетить у дефолт, але тільки у випадку, якщо політика “без стратегії” від  керівництва країною продовжиться. З позикою нам буде легше сьогодні, але гірше завтра, оскільки ці борги ми ще будемо дуже довго віддавати і не факт, чи віддамо взагалі. А з 2024 року буде можливість провернути різні схеми, які дозволять інтернаціональному капіталу скупити нашу гарантію того, що ми ці борги зможемо віддати — землю.

Але при цьому вийти з кризи можливо за умови грамотного керівництва, якого, на жаль, від цієї команди з їх дефіцитом у бюджеті, “технократичним” підходом та цілковитою “діджиталізацією”, годі й чекати.

До речі, про дефіцит. Експерти вважають, що для підтримки українського бізнесу діра в бюджеті має бути збільшена ще на 6%. Інакше кажучи, ці гроші мають бути відкликані з певних галузей для того, щоб надати банальну підтримку підприємцям, щоб не було масової хвилі банкрутств. Щоправда, вже “пізно пити Боржомі”. За час карантину в Україні назавжди закрилися 12000 закладів громадського харчування з 30000 - тобто 40%. І якщо не буде знято обмежень або виділено коштів для підтримки бізнесу, під загрозою закриття залишаються всі інші заклади, окрім гігантів на кшталт “Макдональдс” і, звісно, ресторану “Велюр” Тищенка. Мабуть, Чорнобильську трагедію він святкував саме там.

Але як показує практика, розподіляти бюджет — не найкраще вміння наших можновладців.

По-перше, цей бюджет через відсутність якоїсь конкретики або чіткої стратегії доведеться пере приймати вже за 2-3 місяці. Окрім обіцянок і абстрактних "500 тисяч робочих місць", там нема нічого такого, що дозволило б сказати, що він заслуговує на довіру. Ось лише за останній тиждень, згідно з офіційною статистикою, в Україні стало на 24 861 безробітного більше. Успішна стратегія, нічого не скажеш.

По-друге, діри у цьому бюджеті знову почали закривати коштом простих людей, які цих грошей і найбільше потребують. Проте збільшують фінансування МВС майже на 200 мільйонів та в половину, до 937 млн - фіскальну службу, що свідчить про досить дивний вектор керування країною: коли фіскальна служба закінчить “свою справу”, то МВС хоча б зможе “придушити” голодні бунти.

Якщо казати про нафтовий колапс, який з кожним днем стає все актуальнішим з продовженням нафтової війни між країнами договору ОПЕК, то не треба радіти з того, що ця проблема поставить на коліна нашого північного сусіда. На жаль, глобальна хвиля вплине і на нас, хоча і меншим чином: це буде пов'язано не стільки з нафтою, скільки з грошима, які вона несе з собою. Менше грошей — менше купівельна спроможність, отже — менше експорту буде реалізовано. І якщо попереднього року торговельне сальдо, хоч і був від'ємним, але було на 41% краще за показники 2018 року, то складно навіть уявити, яке показники ми матимемо у 2020-му.

Економічний Рубікон: у якості підсумку хочеться зазначити, що не все так погано, як малюють цифри. Статистика ніколи не здатна врахувати головного фактору: людського. 

Варто лишень згадати, що коли у середині 30-их років Рузвельт виводив економіку Штатів з Великої депресії, таких успіхів від нього ніхто не очікував. І Україна, безумовно, може повторити цей шлях, якщо тільки матиме для цього політичну волю до боротьби у всіх галузях. Подолання корупції, розробка національної стратегії розвитку на кілька років вперед, сильна позиція у перемовинах з МВФ, скасування частини кредитів доступними способами дипломатії — варіантів для дій, насправді, безліч. 

Продовжуючи псевдопатріотичну, ліволіберальну політику Порошенко, влада Зеленського закопую нас все глибше в ту саму ж яму. В яму зіпсованого міжнародного іміджу країни, глибшу економічну кризу та подальшу кризу довіри до влади. Але перемогти все це зможемо спільними зусиллями, привівши до влади тих, кому Україна не байдужа та тих, хто своїми діями довів, що інтереси держави для них вище за власні.