Як армія програє службі доставки

Сьогодні вперше відчув, що в Армії біда.

Прийшов до нашого офісу Фонду.

Зголоднів.

Замовив в службі Glovo гамбургер. Доставка була бескінечно довга, тож я почав дивитись рух кур'єра на віртуальній мапі.

Він їхав під дощем від метро Святошино, довго їздив довкола якогось будинку, очевидно попереднє замовлення, потім пхався крізь трафік до бургерної і нарешті приїхав до нашого бункеру.

Я вийшов під дощ, бо хлопець не міг знайти заїзд, а потім підвів його до нашого під'їзду і там він передав мені замовлення.

Кур'єр був у дощовику, але я помітив під ним майже нові берці ЗСУ Талан і піксель.

- Ти служив?

-Так.

- А де?

- Морпіхи.

- Відпустка?

- Ні, звільнився.

- А чого тут, може краще знову підписати контракт?

Засміявся і сказав ні, ніколи більше.

Молодий, кремезний хлопець. Морпіх. Глово. Під дощем, на мопеді, привіз мені гамбургер.

У цей час в офісі був високопоставлений військовий, на рівні замкомандувача.

Я просто на реальному прикладі тут і зараз побачив з ним ситуацію в армії.

Ну, перша реакція була, що то інший рід військ. Друга думка, що винен совок в армії.

А я думаю, що все простіше. Рівень зарплати, рівень навантаження, рівень ризику для життя, рівень ставлення до особистості в службі доставки харчів і у морпіхів - різні.

Я не вітаю вибір хлопця, але і не засуджую. Він не пасіанарій, не герой, він просто міцний молодий хлопець. Та насправді, саме такі люди і є основою армії. І ця основа розвалюється. Вона іде в Глово, чи куди інде.

Для мене це особистий провал. Бо провал Держави, Армії, я сприймаю як особисте.

В армії шалена нестача людей, це можно сміливо говорити публічно, бо противник це і так знає.

Але та кількість звільнень, яка почалася саме за цей рік, наводить на думку про загрозу національній безпеці.

Ось такі думки. А хлопець просто привіз гамбургер.

В вересні Росія буде провадити навчання біля кордонів України - Кавказ 2020.

Для довідки: після навчань Кавказ 2008 РФ черговий раз анексувала частину Грузії.