Нацизм і комунізм - знак рівності

 Святкування річниці чергового "победобесия" на території країни-аґресора - Росії - проходить очікувано. Вже напередодні 9 травня на величезних просторах вже зовсім божевільної Федерації з'являються все нові і нові ідеї увічнення пам'яті "великої перемоги". Ідеї, слід зазначити, ориґінальні - привітання ветеранів з допомогою будівельних підйомників, з яких співають пісні колишнім бійцям Червоної армії, що живуть на верхніх поверхах багатоквартирних будинків, хода водолазів з потретами загиблих ветеранів, або колективний спів пісні "День перемоги" у себе вдома на балконі.  

 У минулі роки були і більш ориґінальні ідеї - наприклад, у 2013 році в місті Брянську один з агрохолдинґів, що спеціалізується на виробництві м'яса, ковбас і сосисок, представив на міському ярмарку експозицію "Два партизани і партизанка", яка (і це не жарт!) складалася з м'ясних тушок трьох мертвих поросят, зодягнених в радянську форму.  

 Здавалося б, Україні до всього цього абсурду справи немає. Давно все ясно і зрозуміло - 9 травня - не наше свято (і взагалі не свято), Гітлер і Сталін - злочинці, СРСР і нацистська Німеччина - окупанти, нацизм і комунізм - однакове зло. Непохитність цих тез у День Пам'яті вирішив спростувати вже дещо призабутий, але, безумовно талановитий і ще популярний публіцист Олександр Михельсон. 

  Так, у своєму блозі він прямо стверджує, що "нацизм гірше комунізму і це підтверджено практикою". Не знаю, про яку практиці йдеться, але мосьє Михельсон, порівнюючи криваві режими Сталіна і Гітлера, написав, що в планах останнього було "залишити на території СРСР 20 мільйонів рабів, вирішити у містах жити лише прислузі". Крім того, публіцист стверджує, що якщо Україна залишилася б у Гітлера, то "нещастя було б більше".

  Безумовно, ніхто і не сперечається про кровожерливість вождя "безсмертного Райху" стосовно євреїв, циган, гомосексуалістів, що мешкали на території Німеччини. Божевільний фанатик знищував усіх, кого вважав або, ворогами, або неповноцінними людьми (тих самих гомосексуалістів та інвалідів). Таку ж жорстокість він виявляв і в ставленні до жителів окупованих територій, в тому числі і до українців, і до інших мешканців багатонаціонального СРСР. 

 Що було далі - ми знаємо. Війна, антигітлерівська коаліція, крах Райху, будівництво нової Європи та повернення жителів України до довоєнного рабства. 

 Але якщо Гітлер був фанатиком-одинаком, то вожді СРСР знищували жителів своєї країни, незалежно від прізвища того, хто сидів у Кремлі. Нищив біснуватий Ленін, знищував маніяк Сталін. Розкуркулення, колективізація, тортури, розстріли - ось, що приніс більшовизм. При цьому катували і вбивали не тільки представників "неповноцінних народів",як це було в Райху. Більшовицький режим не робив відмінностей і не знав пощади ні для кого. Царські офіцери, чиновники, професура, національна інтеліґенція республік СРСР (і, в першу чергу, України), селяни (в першу чергу, України), "японські", "німецькі", "польські" шпигуни, робітники, люди всіх націй, ступеня достатку, походження, віку, віросповідання - комунізм знищував усіх, хто був проти комунізму. Попалася навіть зовсім вже фантастична "Контрреволюційна фашистсько-терористична організація альпіністів і туристів". Всі були ворогами вбивць, що засіли в Кремлі. 

  Що стосується жорстокості нацистів, то більшовики перевершили їх набагато раніше. "В губернській Чека ми знайшли крісло (те ж було і в Харкові) на кшталт стоматологічного, на якому залишилися ще ремені, якими до нього прив'язувалася жертва. Вся цементна підлога кімнати була залита кров'ю, і до закривавленого крісла прилипли залишки людської шкіри і головне шкіри з волоссям... У повітовій Чека було те ж саме, така же покрита кров'ю з кістками і мозком підлога і ін... В цьому приміщенні особливо впадала в очі колода, на яку клалася і розбивалася голова жертви, безпосередньо поруч з колодою була яма з люком, вщент заповнена людським мозком, куди при розбитті черепа мозок тут же падав". Так пише історик Мельгунов в книзі "Червоний терор в Росії. 1918-1923". 

 Будь-яка спроба виставити комунізм менш кровожерливим режимом, ніж нацизм - це абсурд. Тих, кого не вбив Гітлер - добив Сталін. І ще 8 років після закінчення війни розстрілювали сотнями тисяч, а потім аж до 1991-го року - садили в тюрми десятками тисяч всіх, хто був проти кривавого режиму КПРС. 

  Німці знайшли сили покаятися і нікому з пристойних журналістів чи політиків Німеччини не прийде в голову порівнювати нацизм чи комунізм на користь НСДАП. Будемо сподіватися, що і Олександр Михельсон виступив зі своєю заявою чи через непорозуміння, чи з легковажності, чи од переживань, викликаних черговою датою завершення кровопролитної війни, яку принесли в Україну два однаково кривавих режими - нацистський і комуністичний.