Право на нормальність та справедливість
Багато з вас знає мене як дівчину Сергій Стерненко. ми разом вже 3,5 роки і за цей час з нами трапилося багато пригод. але це не ті пригоди, про які мріє кожен другий –– подорожі, завести собаку, пробігти марафон. не знаю, якщо чесно, про що ще мріють нормальні люди.
Але справа в тому, що я б дуже хотіла знати.
Хотіла б мати змогу планувати життя трохи більше, ніж на один день.
Купувати квитки на літак на осінь, наприклад.
Знати, що якщо буде кіт або собака, я матиму час для них.
Хотіла б мати впевненість, що сьогодні я прийду на улюблену роботу, а після можна буде поїхати в кіно і обжертися улюбленим сирним попкорном.
Але ми живемо в україні 🙂
У країні, де на тебе можуть напасти біля будинку, коли ти повертаєшся з молоком на сніданок, двоє чи троє, а може і п’ятеро тітушок на замовлення.
У країні, де влада дає тобі зрозуміти, що не можна боротися за парки, сквери, узбережжя, бо буде боляче.
У країні, де правоохоронці замішані у кожному третьому злочині, але не несуть за це відповідальність. вони грабують, викрадають людей, шантажують, кришують, б’ють, вбивають і майже ніколи (чи просто ніколи?) не несуть за це відповідальність.
І це одна з причин, чому в цій країні так пручаються виникненню інституту самооборони. бо раптом коп Х знов почне бити чоловіка Z за те, що той стоїть на газоні чи не має при собі паспорта, а чоловік Z візьме і не буде терпіти і застосує самооборону. то що ж тоді?
Зараз нам усім держава подає чіткий і зрозумілий сигнал: хочете жити спокійно –– стуліть пельки. держава подає сигнал, що не чуратиметься увімкнути на максимум репресивну машину проти окремого громадянина, який не захоче жити, як раб.
Так ось, мені 22 роки. я народилася вже у незалежній україні, і я не хочу жити, як раб.
Я хочу ходити в кіно та в театр, а не на акції протесту.
Я хочу планувати подорожі, а не ходити на допити.
Я хочу знати, що сьогодні встигну зробити всю потрібну роботу, бо не доведеться зриватися на якийсь черговий суд.
Я хочу знати, що якщо хтось посягне на моє життя і здоров’я, то я не буду нести відповідальність за те, що буду відбиватися всіма доступними мені засобами.
Я хочу жити, як звичайна нормальна людина. але я не хочу отримати цю ілюзію нормальності ціною скалічених та зламаних життів людей. не хочу цю ілюзію нормальності, якщо задля цього треба буде відмовитися від справедливості та піти на компроміси з совістю.
У понеділок сергія спробують звинуватити в умисному вбивстві.
Тоді, скоріш за все, буде суд, де його проситимуть закрити до сізо.
А потім, наші реформовані суди, у турборежимі винесуть неправосудний вирок.
Якщо ми дозволимо це зробити, то вирок буде наш спільний.
