Мертва петля національного авіабудування

Чому за час підпорядкування авіабудування "Укроборонпрому" галузь не випустила жодного серійного літака

Українські реформи часом виглядають парадоксально. А самі реформатори часто діють, м’яко кажучи, непослідовно. Адже обіцяючи євроінтеграцію і економічний розвиток, готові перетворити на попіл справжні національні надбання. Приміром, знаходять фінанси на вертольоти Airbus, катери ОСЕА чи локомотиви GE, але не вважають за потрібне надати держзамовлення національним виробникам. Або планують будь-що приватизувати стратегічні підприємства, в той час як цивілізований світ жорстко контролює держвласність.

Псевдоуправління за мільйони

Звернемося до невблаганних цифр. На початку незалежності машинобудування в Україні займало провідну роль в промисловому виробництві. 14 галузей, підприємства яких розгалужені по всій території країни, 28,3% усіх працівників, 30,5% валової продукції. Позиція України на машинобудівній мапі СРСР за рік до його руйнації також була визначальною: 100% роторних екскаваторів, 95,4% вугільних очисних комбайнів, 40,5% доменного і сталеплавильного устаткування, 47% силових трансформаторів, 34% прокатного обладнання, 24% великих електричних машин, 57% цивільних повітряних суден.

Натомість нині завдяки "реформам" маємо жалюгідні результати в наукоємній промисловості. Яскравий приклад: з 2010-го під управлінням Укроборонпрому (УОП) перебували понад 100 державних підприємств цивільного машинобудування та оборонної промисловості. За 10 років виробництво високотехнологічної продукції завмерло, а число робочих місць скоротилося на 41%. Тільки авіабудування, яке лише в 2015 році потрапило до "Укроборонпрому", втримало цю позначку на рівні 18%.

Що можемо сказати доброго про "Укроборонпром"? Величезні витрати на аудити і виплати топ-менеджерам за кошти оборонних підприємств. Немає сприяння у замовленнях та контрактах. Претензії на технологічне лідерство та інноваційність, операційну ефективність, максимізацію продажів – порожні лозунги та піар на чужих досягненнях. Адже виготовлення і поставка техніки та виконання держзамовлень здійснювались самими підприємствами, а не концерном.

Проте, наразі саме від концерну відбувається шалена атака на провідне авіабудівне державне підприємство "Антонов". Перевірка за перевіркою під час карантину, вишукані бузувірські вимоги "для контролю окремих питань", з приписом працівникам "надавати всю наявну інформацію і документацію ...". При цьому дві третини комісії – фахівці (в тому числі з оборонної проблематики) зарубіжної компанії Ernst&Young, які не мають відповідного допуску, але активно цікавляться українськими технологіями.

Як розцінити, що на рішення про підвищення рівня зарплати на "Антонові", концерн "з повагою" зажадав від підприємства "обґрунтування підвищення ... з метою опрацювання можливості подальшого зростання доходу працівників"? Тобто Укроборонпром замість "Антонова" планує вирішувати, чи підвищувати зарплатню його працівникам!

При тому, що Укроборонпром нараховує 290 співробітників, для яких "Антонов" щоквартально зобов'язаний відраховувати не менше 18 млн гривень. Саме на ці гроші, зароблені підприємствами, керівництво концерну визначило собі "ринкові", у десятки разів вище, аніж на підпорядкованих заводах. Вражає вбивча аргументація псевдоуправляючої структури, яка мала б забезпечувати замовленнями і підтримкою: "більшість працівників не працює внаслідок незавантаженості виробничих потужностей. …До того, на даний час не затверджено фінансовий план". Цікаво, що саме концерн штучно гальмує процес затвердження фінплану.

Можливо, "реформатори" із наглядової ради та керівництва концерну справді краще знають, як зберегти в надскладний час колектив, що володіє безцінними знаннями і умінням створювати унікальні літаки. Хоча, не виключено, що реальна мета цих дій інша – доведення підприємства до банкрутства та звинувачення у цьому керівництва підприємства.

УОП замахнувся на функції… Кабміну

Ще небезпечніше, що влада немов не помічає, як до перевірки стратегічно важливого для економіки і безпеки держави підприємства залучаються іноземні фахівці, безпосередньо пов’язані з конкурентами. Ігноруються думки трудових колективів, позиція РНБО, закон "Про національну безпеку України" та Указ Президента про необхідність утворення центрального органу державної влади з управління промисловістю. Невже для Укроборонпрому закони держави "не писані"?

Ми втрачаємо дорогоцінний час. Немає концепції державної політики в наукоємних галузях, не розроблені відповідні державні цільові програми, не вирішуються міжгалузеві проблеми, не формуються державні замовлення. Проте відбуваються намагання спотворити модель управління промисловим комплексом, що є прямою загрозою для безпеки держави.

Так у чому тепер суть запропонованих Укроборонпромом нововведень? Вступаючи в протиріччя із чинним законодавством, керуючись рекомендаціями, розробленими "за технічної підтримки" МЗС Великої Британії, пропонується легкий ребрендинг концерну, тобто переодягання в так звану Цільову компанію. Їй надається полегшений доступ до активів ОПК – можливість самостійно приймати рішення про приватизацію та відчуження майна підприємств. Фактично спостерігаємо прагнення Укроборонпрому перебрати функції Кабінету Міністрів. Прикро, що у логіку перетворень закладається не перспективне бачення розвитку економіки країни, а так звані "критерії перебування підприємств у державній власності".

Базові галузі промисловості, такі як машинобудування, металургія завжди мали державний протекціонізм. Якщо раніше він був прихований, то після COVID-19 до нього вдаються у всьому світі як до захисту держбезпеки та інтересів роботодавців. І лише в Україні під прикриттям "турборежиму" готують до самознищення найбільш наукоємні галузі промисловості. інакше сказати не можна, з огляду на відсутність промислової стратегії та системної програми дій щодо її реалізації усіма гілками влади.