Люди і зброя: куди дзвонити, коли вбиває поліція?

Події останніх двох тижнів у світі вкотре показують, що захист громадян – це їхня особиста справа. І де б ви не перебували: В Україні, Європі чи США –  на поліцію розраховувати не варто. А краще взагалі триматися якнайдалі. Але одне точно можна сказати – правда на стороні того, хто має зброю і може сам себе захистити. Як від злочинця у темному провулку, так і від мародера, який нападає на твій магазин під прикриттям боротьби проти расизму.

Один із законів ведення війни говорить про те, що найкращий бій – це той, якого вдалося уникнути. Злочинці завжди знайдуть, де придбати зброю. Жодному реформатору не вдавалося врегулювати її незаконний обіг.  Але знання про те, що потенційна жертва може також бути озброєною і дати відсіч – на 90% відбиває бажання вчинити злочин щодо неї. Звук досилання патрону в патронник кардинально змінює плани злочинця. Поки у Вашингтоні поліція стає на коліна перед протестувальниками і отримує у відповідь петарди та «коктейлі  Молотова», у Клівленді штату Огайо власники магазинів захищають своє майно зі зброєю. І вже у них мародери просять пробачення на колінах.

Світ і зброя

У 32 штатах США, Швейцарії, Молдови та Країнах Балтії, де можна отримати ліцензію на носіння зброї, як мисливської так і короткоствольної, рівень насильницьких злочинів упав в середньому на 40%.

І для порівняння у Нідерландах, Ірландії та Канаді після серії терактів вирішили обмежити право на володіння зброєю – там злочинність з використанням нелегальної зброї зросла на 50%.

Тож, як бачимо, зброя – це не страшно. Бути неозброєним перед злочинцем – ось, що справді страшно.

Як справи в Україні із правом на захист?

Три роки тому у Вишгороді чоловік застрелив із рушниці одного з п’яти злочинців, які вдерлися до нього в будинок. Інші – втекли від аналогічної долі. Поліція зі свого боку вчинила на диво розумно – і закрила кримінальне провадження проти господаря будинку. А місцеві чиновники навіть нагородили сміливця.

Шкода, що ця ситуація – виняток із правил. Донедавна українське законодавство взагалі не передбачало виправдання для людини, яка застосувала зброю для захисту свого дому чи власного життя. Тільки торік з'явилися перші юридичні підстави виправдання таких випадків.

Їх спектр та умови настільки складні, що, аби довести правомірність самозахисту зі зброєю, витрачаєш багато часу та здоров'я. Але початок закладено. Попереду мають відбутися як зміни у Кримінальному кодексі, так і, нарешті, з'явитися закон про володіння зброєю. 

Тож, коли вас будуть грабувати та ґвалтувати, ви поки не зможете скористатися правом на захист.  Телефонуйте «102» – і моліться. Шанси на порятунок від бога, у якого ви вірите, більші, ніж від правоохоронців.

Навіщо нам зброя?

Дозвіл на зброю – це ознака розвиненої правової країни. Такі країни поважають право свого народу на самозахист і не монополізують зброю в руках держави.

В нашій правовій державі досі немає закону який регулює питання зброї. А весь алгоритм контролю її обігу викладений у внутрішній інструкції МВС 1992 року. Тож, сьогодні в Україні зброя є у поліції та у злочинців. І «ху із ху» - складно розрізнити.

Я, сучасний правий політик, вважаю – зброю для цивільного населення, як от нарізна, гладкоствольна та короткоствольна мають дозволити, а її обіг – врегулювати. За це громадяни можуть відповісти тільки вдячністю та дисциплінованим поводженням зі зброєю. Таким чином в нашій країні почне формуватися культура володіння зброєю.

Поясню для скептиків та боягузів, які не вірять у те, що українці готові до права на зброю. У 90% злочинів застосовують нелегальну зброю. А легальна зброя – навпаки дисциплінує та формує відповідальність за своє життя.

Кілька років свого життя я очолював спецпідрозділ МВС. У вільний від служби час, майже два роки я проводив курси жіночої самооборони для дружин військових, волонтерів, рятувальників та інших охочих. Через мій проєкт за 5 сезонів пройшли до 350 людей, які опанували пістолет, помпу і карабін краще за багатьох поліцейських Харківської області.

Сьогодні знання про зброю викладають в рамках окремої дисципліни у старших класах школи. Однак в ідеалі це має бути щось більш масштабне та глибоке, ніж кілька уроків предмету «Захист Батьківщини» з «відставником» радянської армії на пенсії.

Якщо держава максимально відповідально організує цей процес – він може бути значно швидшим та якіснішим. Як мінімум, в майбутньому це урівняє шанси потенційної жертви та злочинця під час нападу.

То що ви обираєте:
- дзвінок на «102»,
- молитву,
- право на зброю?