ЧОМУ УКРАЇНА ВИГРАЄ, ЯКЩО ПОРОШЕНКО ПРОГРАЄ?

Мстивість - контрпродуктивна риса. Тому я маю за правило ніколи не добивати того, хто програв свій герць. І саме тому після завершення президентської кампанії я мало приділяв уваги у своїх дописах п‘ятому Президенту України. Хіба що аналізував, що призвело його до нищівної поразки і яку спадщину він залишив по собі. Тому сьогодні був майже готовий підписатися під заявою публічних інтелектуалів проти "політичних переслідувань" попереднього гаранта.

Але подивившись судове засідання, на якому обирали запобіжний захід Сергію Стерненку, передумав. І от чому. Бо Петро Олексійович, на превеликий жаль, пожинає плоди власних "реформ". Слід нагадати, що Порошенко прийшов до влади на величезному суспільному запиті на радикальні зміни. Кримінальний режим Януковича, загибель більш як сотні протестувальників (яких згодом назвали "Небесною сотнею") у центрі Києва, втрата Криму і початок війни на Донбасі викликали у суспільства справжній шок та запит на радикальні зміни системи. На цьому запиті кандидат, який проводив свою кампанію під гаслом "Жити по-новому", безпрецедентно переміг у першому турі виборів.

Серед реформ, яких було спрагле українське суспільство, домінував запит на оновлення та запит на справедливість. Після ручного управління державою часів Януковича, коли друзям і особливо рідним президента було дозволено все, а решті - тільки виживати, суспільство пристрасно бажало справедливості. Хотіло, аби винні були покарані. Аби покарання злочинців стало невідворотнім. Аби закон був одним для всіх.

Аби відповісти на цей суспільний запит потрібно було здійснити лише дві реформи: реформу правоохоронних органів та реформу судів. В провальності обох може переконатись кожен, хто хоча б по дотичній стикається з діяльністю "реформованих" поліції, прокуратури та судів. Для мене справжнім відкриттям стала справа Шеремета. Я підозрював, що найкращі випускники юридичних факультетів йдуть працювати не до поліції, прокуратури чи навіть суду, але я навіть не уявляв, наскільки деградувала система. Вона наразі навіть не спроможна удавати дотримання закону - лише неоковирно виконувати замовлення влади.

Судді Вовк та Писанець, які упікли і тримають за ґратами Андрій Антоненко, Юлия Кузьменко та Яна Дугарь, суддя Бугіль, який наразі вирішує долю Сергія Стерненка, - усі вони мали позбутися суддівської мантії ще далекого 2015-го. Відомо, що Петро Порошенко дуже цілеспрямована особистість. Якщо він чогось дійсного прагне (як у випадку з відставкою уряду Яценюка), його важко зупинити. Маючи свого генпрокурора, повністю підконтрольну СБУ та визначальний вплив на Вищу Раду Правосуддя, п‘ятий Президент точно міг домогтися бодай звільнення найбільш одіозних представників суддівського корпусу, які заплямували себе репресіями проти активістів Майдану, завдяки якому Порошенко і став Президентом України. Але він обрав керованість судової влади замість створення справді незалежного суду. Доки він уособлював владу, усі ці вовки, писанці та бугілі, служили не праву, не закону, не народу України, а йому особисто. Змінилась влада, і вони швидко переорієнтувалися на нового господаря.

Якщо порошенківське СБУ кидало усі сили на переслідування Корбана (яке за сумною іронією очолював перевертень Шайтанов), то СБУ Зеленського кидає усі сили, аби посадити Стерненка. Замість незалежних інституцій, які служать народу України та керуються винятково законом, Порошенко будував, за влучним висловом Юлії Мостової, "продовження власних рук". І саме ці ручні ДБР, прокуратура та суди, які він вибудував під себе, наздоганяють його, коли на Банковій змінився господар. Тому що п‘ятий президент шукав слухняних виконавців, а не незалежних професіоналів з міцним етичним стрижнем всередині. І ці слухняні виконавці зараз переслідують його. Карма...

Тому я певен, що посадка Петра Олексійовича, якою наразі марять зеленінці, стане гучною пересторогою для всіх, кого перепетії долі виносять на владний олімп: будуйте сильні, професійні та незалежні інституції. Насамперед правоохоронну систему та суди. Бо в противному разі сьогодні вони виконуватимуть вашу команду фас і розриватимуть того, кого ви накажете, але завтра вони так само прийдуть по вас, щойно ви припините бути владою. Бо вони служать господарю, а не закону та суспільству.

Колись у Порошенка-Президента був фантастичний мандат на створення саме таких сильних, професійних та незалежних правоохоронних органів. Судячи з волання його прибічників про політичні переслідування, Президент Порошенко цей мандат не реалізував. Суспільний запит на створення безсторонніх та справедливих судів, які підкоряються тільки закону, не задовільнив. Тепер опозиціонер Порошенко на власному прикладі демонструє, чому не варто перетворювати правоохоронців на особистих опричників. І яку високу ціну за це можна заплатити.