Що не так із "Партією мерів"

Практично кожні місцеві вибори у нас створюють чергову "партію мерів". Звісно, не стали виключенням і ці вибори, і ми маємо чергову "Пропозицію".

Щоправда, це знову вийшла партія "не всіх мерів", адже із очільників великих міст там з'явився лише Б. Філатов, під якого, очевидно, все це створюється. Ні Кличка, ні Садового, ні Кернеса, ні Труханова ви там не побачите - у них у всіх власні політичні проекти, та й уявити, що вони якось об'єднаються, досить важко, бо таке об'єднання може бути лише "братньою могилою".

Тому фактично партія мерів одразу перетворюється на партію "одного мера". Навіть усіх "опозиціонних мерів" зібрати не вдалося - включно із популярним не так давно у медійному просторі Бондаренком з Черкас.

Зрозуміло, що новій партії доведеться якось себе позиціонувати, бо партія не може складатися виключно з рейтингу одного відомого мера. Зрозуміло, що це буде ідея протиставлення "Центру", ну і не треба пояснювати, чого ідея "місто проти центра" - не найкраза в умовах сучасної України. Все ж таки проти влади мають боротися не локальні проекти, а загальнонаціональні політичні сили, бо метою боротьби з владою має бути заміщення цієї влади, а не відокремлення від неї у своїх локальних "князівствах".

Ні, ну от чого б не приєднатися до будь-якої політичної сили, ідеологія якої близька? Навіщо ці всі додаткові партії, яких і так у на дуже багато? Адже ені вже давно ясно, що без нормальних партій і нормальної політики ніколи не буде, а нормальну партію не можна створити у окремому населеному пункті.

Всі ці спроби - це минуле, що нагадує про себе. Я пригадую усі ці партії "афганців", "тяжкохворих", "пенсоінерів"... Ну не можуть так будуватися партії. Лише партійні проекти, вибудувані в якихось корпоративних інтересах.

Тож особисто я схильний усе це розглядати як "вибух з минулого".