Що означає бути Батьком?

Вітаю всіх Батьків!

Сьогодні величне свято – день Батька.

В Україні воно відзначається нещодавна. Але це свято є вкрай значущим.

Що зараз означає для молоді бути Батьком? Чи хтось з них задумується, окрім лайків в інсті та інших соцмережах про власну роль в якості Батька або ж цінує власного Батька, нехай і не на мерсі нехай і без 100 00 дописувачів у соцмережах?

Що означає бути батьком?

Бути Татусем означає бути відповідальним. А що таке відповідальність саме крізь призму батьківства: це свідоме не лише ставлення, а й усвідомлена цілеспрямована діяльність Батька щодо формування та дотримання:

·  норм суспільної необхідності,

·  батьківських обов'язків,

·  соціальних завдань в контексті реалізації засадничих положень сімейної, в  тому числі й державної політики,

·  норм і цінностей.

Бути відповідальним означає чітко усвідомлювати як суть та значення власної діяльності, так і формувати передумови для спадкоємності такого усвідомлення у своїх дітей, розуміння у них значення власного розвитку в контексті розвитку соціальної системи крізь призму національних інтересів.

Перманентне зростання сімей як тенденція сьогодення з часом буде іншою. Імперії одинаків у різних соціальних системах, стають дедалі ширшим трендом, а правильно казати — ознакою бездіяльності та імпотентності сучасної цивілізації щодо ролі Батьків у всесвіті.

Адже сьогодні Батьки втратили свою роль дороговказів майбуття. Вона, на жаль, перекладена на матерів. І справа тут не лише в не притаманній природі „гендерній рівності”, а в розбалансованій аксіологічній системі. А це хибно і помилково – це суперечить природі, а отже і призводить до виродження нації. Свобода, воля — це рівень вищого розвитку соціальної системи. До цього рівня слід розвинутися самому, а не попавши туди з мисленням рабів, ремствувати про не зрозумілі для самого себе категорії.

Знати букви, не означає уміти читати.

Можливо, певну роль у такому культі матері зіграв Т. Шевченко, прирівнюючи матір до Богородиці, тим самим формуючи культ Матері.

Безумовно в Україні є достатнє літературне підґрунтя для усвідомлення ролі Батьківства, це і :

·  „Третя рота” В. Сосюри;

·  „Тарас Бульба” М. Гоголь;

·  „Кайдашева сім’я” І. Нечуй-Левицький;

·  „Сини” В. Стефаник тощо.

Нині відбувається нівелювання Батьківських цінностей: 

- молоді не поважають старших, 

- молодь зневажає на людей старшого віку, 

- вона перестала цікавитися історією, 

- героями стають не власні Батьки, а віртуальні персонажі з Ютьюб та інших соцмереж,

- рівень насильницької злочинності особливо серед молоді катастрофічно зростає, 

- у молоді відсутнє цілепокладання та взагалі цілі розвитку як особистості, так і соціальної системи, в якій вони планують розвиватися.

На сучасному етапі в рамках формування сучасного образу Батьківства, напевно слід розвивати та утілювати у життя власні національно обумовлені та традиційно усталені поведінські моделі.

Повага до слабкої половини: незважаючи на рекламу і усілякі спроби прирівняти жінку до чоловіка, кожен з нас виконує власні соціальні ролі, і роль Батька у формуванні цінностей, родинного стрижня, напрямів розвитку родини і всієї соціальної системи є непересічною і не може бути заміненою жінкою.

Взаємоповага і любов подружжя як основа щасливого шлюбу і батьківства: в сучасному світі, де культ насильства виведено в ранг норми, повага до жінки, кохання, толерантність і поступки сьогодні подаються лише як слабкість, примха минувшини. Неприйнятність і помилковість таких трактувань дуже яскраво проявилась в травні – червні 2020 року у США та багатьох країнах „спокійної і толерантної” Європи під час масових безладів по усьому світу щодо рівності „правосуддя” до будь-яких- громадян, що вилилося у чисельні і сплановані акти мародерства, масових безладів, безпорадності правоохоронних органів передусім в аспекті профілактики, і фактично створення передумов до реалізації загроз конституційному ладу. 

Отже відсутність поваги до подружжя, відсутність щасливого шлюбу, незважаючи ні на який рівень ВВП, та інші віртуальні індекси та індикатори, призводить до соціальних конфліктів.

Успіх і щастя — різні за своїм змістом категорії. Неусвідомлення цієї різниці призводить до краху тих соціальних систем, які, на перший погляд, здаються успішними...

Слід дітей зі школи навчати відповідальному батьківству, вивчати, що таке не лише Батьківська любов, а й синівська вдячність, батьківський та синівський обов’язок, почуття обов’язку.

У чому коріння сьогоднішнього свавілля, нескінченного правового нігілізму, відвертого хамства та скочування у прірву безмежної ненависті та взагалі деінституціоналізації?

Саме у тому, що на шкільних лавах вихователі минувшини навчають лише лібертаріанським трендам щодо „прав людини”, „прав дитини” та інших прав, катастрофічно помилково порушуючи іманентний баланс категорії „права — обов’язки”.

Немає права без обов’язків! 

Діти мають право на виховання, водночас вони несуть обов’язок дослухатись до Батьків і вчителів і бути чемними. Діти мають право на життя, само як і Батьки мають право на власне життя, і коли Батьки переходять до періоду відпочинку, то Діти мають виконувати свій синівський обов’язок, а не апелювати до батьківського обов’язку щодо продовження піклування про них, незважаючи на вік дітей.

Якщо діти навчаться синівському обов’язку до своїх Батьків, то вони по-іншому ставитимуться і до інших Батьків і взагалі до старшого покоління. А це в цілому впливатиме на культурний рівень розвитку соціальної системи, рівень толерантності і як наслідок формуватиме засади до щастя як внутрішнього стану особистості.

Чи можна хоч когось з українських політиків назвати батьком нації?

Чи ставляться політики, які зараз відіграють певні ролі на владній шахівниці, до Батьківщини саме так, як до СВОЄЇ родини, а до громадян України як до своїх дітей?

Що означає бути Сином?

І дзеркальне запитання: А що означає бути Сином?

Сином Батька, Сином родини, Сином Батьківщини?

Чи можуть сьогодні політики відверто і потужно вимовити слова: „Я — син своєї Батьківщини”…

Попри біль і втому маємо розправити Батьківські крила.

Позбутися самотності і позбутися глибоко самотніх очей: одиноких дітей, одиноких жінок, одиноких чоловіків, спустошеної соціальної системи, зневіру у майбуття.

Справжній Батько не може залишити на самоті, він, попри божевілля світу і нескінченні спроби руйнування інституту сім’ї, має сіяти сім’я щастя і розвою на благодатній Українській землі.

Справжній Батько має розсіяти світом любові і віри в добро і щастя весь туман, розкрити очі, закуті в ланцюги темряви самолюбування і самозакоханості сучасного світу.

Немає крил, немає руху. Батько надихає на нові звершення, він є крила і є рух!

Роль батька в світі є нетлєнна

Вона ніколи незабвєнна,

Вона — основа для життя

Назад немає вороття!!!