Замах на Валентину Бучок — це терористичний саботаж

Це був гранатний запал УЗРГМ або МУВ (мінний універсальний висадник)  . Порівняно із двома попередніми замахами, — прив’язаною гранатою та встановленою у дворі міною ОЗМ-72, яку знешкодив її чоловік, — це Валентину Бучок налякали. 

Цікаве інше. Село Іванопілля маленьке — 13 господарств, 61 особа населення. І неважко було після першого ж замаху встановити біля її подвір‘я приховану камеру спостереження, якщо вже шкода дати охорону. Вже на другій спробі особу вбивці було б встановлено. Замість цього СБУ намагалася з‘ясувати, чи не її чоловік причетний до попередніх замахів. З’ясували, що не він, і заспокоїлися. МВС у своїй реакції пішло ще далі — про це згодом.  

Чим небезпечна Бучок

Вона, як і решта бранців (заручників), що пройшли російські катівні, дає відповідь на запитання: «Чому росіяни не йдуть з Донбасу?» Навіть не так. Такі свідчення пояснюють статистику втрат населення. Росіяни не можуть піти з окупованих територій тому, що далі почнуться ексгумації та осушення затоплених шахт. А вони самі не мають карт поховань знищеного ними же місцевого населення. Навіть всіх даних по масовим похованням вони не мають. І зараз ними «дочищаються» свідки. Але немає гарантій, що не лишилося ще когось, хто бачив або чув про це.

А на додачу до вищевикладеного ще є: зберігання радіоактивних та надтоксичних відходів на окупованих територіях України. Це посадовці ЄС проігнорувати вже не зможуть ні за які хабарі. Просто тому, що першим постраждалим є Туреччина, а потім — два члени НАТО:  Румунія та Болгарія. А далі ланцюгом випливе поховання «зниклих безвісти» громадян Російської Федерації і не тільки. Предметом міжнародних судових експертиз стануть цвинтарі примусових донорів, у яких частково розібрано (хірургічно) навіть скелети. Суглоби, зуби та частини кісток теж пересаджують, як нирки чи печінку. Є такий цвинтар і на нашій території — наслідки «руського міра». Підручні Гіркіна лишили по собі «спадок».

Замах, про який наказано мовчати

Раніше, в селищі Билбасівка, так само було вчинено декілька замахів на історика Олександра Добровольського, автора книги "ОУНівське підпілля Донеччини". Проти нього ще у 2017 році ФСБ РФ відкрила кримінальну справу за статтею 282 КК РФ "Екстремізм". Ще раз! Проти громадянина України у РФ відкрито кримінальне провадження за публікацію історичних фактів. Реакція МЗС України?.. Вони цього не помітили. Цікаво і те, що ані СБУ, ані поліція не порушили по цих фактах кримінальних справ. І у ЗМІ про це, чомусь, аж нічого.

До речі! За наявною інформацією, серед запитань, які під час катування депутата Володимира Рибака ставив йому терорист Гіркін, були запитання про місцезнаходження Добровольського.

(останнє прижиттєве фото Володимира Рибака)

Що ж до Добровольського. Його шукали протягом всього часу перебування Гіркіна на Донбасі. Шукають і зараз. Не так активно, як тоді. Але шукають. 

Тепер про поліцію…

Після декількох невдалих спроб замаху на Добровольського, було ліквідовано СВП (селищний відділ поліції). Офіційна причина — нестача коштів. МВС і нестача коштів — такі ж несумісні поняття, як поліція і скорочення штату. Скорочують армію, а МВС із СБУ збільшують штат до довоєнної чисельності. Це 350 тис. та 33,5 тис. відповідно.  

У Твіттері користувач з нікнеймом «Отец Солдата» пише про створення у першому армійському корпусі 8-ї загальновійськової армії ЗС РФ (або «ДНР») спецпідрозділу на кшталт СМЕРШ часів Другої світової війни. Його мета — виявленя та ліквідація українських громадян, які беруть участь у визвольній війні проти російських окупантів та колаборантів. До речі! Відсутність охорони Валентини Бучок, Олександра Добровольського та інших, тотальне прослуховування, злам поштових скриньок та смартфонів — такими діями українські правоохоронці та спецура відповідали на замахи. Це може свідчити не лише про небажання захищати громадян України. Мова може йти про синхронну (з ворогом) роботу українських силовиків на Донбасі проти патріотів.

Що потім

Історія цієї війни, в частині військових, медичних (!) та екологічних злочинів, може  далеко перевершити «Балканський сценарій» розвалу Югославії. Тому свідків будуть нищити, а росіяни не підуть з Донбасу. Не підуть, допоки не отримають міжнародних гарантій НЕрозслідування воєнних та інших злочинів, скоєних їхньою армією, спецслужбами та агентурою.

Тому звільнення українських територій не має іншого шляху, окрім воєнного. Протидія російській агентурі, як силовій (терористичній), так і агентурі впливу (політичній), не має іншого сценарію, окрім силового. Всі, хто говорять про альтернативу, — або «корисні ідіоти» (за Леніним), або частина ворожої мережі.