ПРО ПАТРОНАЖ (КЛІЄНТЕЛІЗМ) ЗА ФУКУЯМОЮ В УКРАЇНИ

Я не претендую на експертність у питаннях протидії корупції. Водночас, думки щодо цього питання бентежать та просяться назовні, не дають спокійно спати. Таке моє виправдання для написання цього матеріалу.

• Роздуми Френсіса Фукуями

Як писав Френсіс Фукуяма у 2016 році в статті "Що таке корупція?" існують два окремі явища, пов'язані з корупцією, і вони не ідентичні. Перше - створення та отримання ренти, друге - патронаж або клієнтелізм.

В контексті цього матеріалу найбільш важливим є розуміння не економічного аспекту корупції, ренти, а соціологічного: явища "патронажу" та "клієнтелізму".

У згаданій статті Френсіс Фукуяма дуже точно визначає суть цих явищ:

"Патронаж передбачає відносини, що охоплюють взаємний обмін послугами між двома людьми різного статусу і влади. Зазвичай клієнтові надається протекція в обмін на його лояльність і політичну підтримку". (Посилання на переклад статті: https://www.google.com/amp/s/www.epravda.com.ua/columns/2016/06/9/595365/index.amp).

Френсіс Фукуяма теж відмічає, що основна причина явища патронажу – відсутність довіри суспільства до державних інституцій. Люди не довіряють державі в особі органів правопорядку та правосуддя, через що вимушені створювати власні "кола довіри", збудовані за принципом "ти мені - я тобі". Якщо ці "кола довіри" зростають та збільшуються у розмірі, вони перетворюються на клани. Докладніше щодо довіри за Фукуямою можно подивитись за посиланням: http://politicus.od.ua/2_2019/2.pdf

Саме через відсутність взаємної довіри та довіри до державних інституцій (наприклад поліції) за спостереженнями Френсіса Фукуями люди у Східній Європі схильні будувати високі паркани навколо будинків.

• Система відфільтровує недоброчесних

Надалі, через відсутність довіри до незнайомих людей, які б могли бути більш ефективними на державній службі наявний патерн, коли керівник (або політична група, до якої він належить) застосовують свій вплив для спотворення результатів відповідного конкурсу і на посаду призначається менш ефективна, але знайома людина, що після призначення знаходиться у відносинах особистої лояльності до керівника.

Наразі у публічній площині достатньо інформації стосовно того, що конкурси на державні посади залишаються нечесними незалежно від зміни влади, політичного керівництва країни. Тобто, жодна влада яка була чи є в нашій країні не ламає цей патерн "патронажу" та "клієнтелізму".

Вищевказаний патерн є системою, що підтримує себе сама та стабільною (sustainable).

Є дуже відома аналогія з огірками. Коли свіжі огірки кидають до банки з розсолом та солоними огірками, вони теж стають солоними протягом нетривалого часу.

Так і чесні, порядні та ефективні люди, які попадають до хворої, або навіть злочинної організації, відчувають її вплив та стають підлими та цинічними, втрачають ефективність.

Система створює умови для спотворення цінностей людини, сприяє виникненню незаконних практик та відфільтровує людей для себе з певними якостями. Зокрема, лояльних, які без роздумів виконують накази та розпорядження. Схильні до підлості, наклепів люди отримують просування по службі, а більш чесні та незалежні звільняються. Більшість при цьому бачить ці дві полярні ситуації та навчається.

Навчається демонструвати лояльність, навчається кулуарним домовленостям, навчається пошуку зв’язків та контактів для продажу своєї лояльності.

• Влучна аналогія Стародубцева щодо фільтрів системи

Наведу іншу аналогію, яку використовував Олександр Стародубцев:

"Уявіть собі ніч. Криве футбольне поле. Виснажені футболісти пасують м’яч один одному. Вони не знають: де чиї ворота. А на трибунах в цей момент щось кричать вболівальники іншої команди. Ось це приблизно і є українська державна служба".

Іншими словами, О. Стародубцев відмічає демотивованість, дезорганізованість, нерозуміння свого місця, відсутність лідерства у державній службі.

Не можна оминути в цьому контексті і проблему брехні. У сфері державної служби діють дві презумпції, навіть аксіоми:

• Орган в якому я працюю – завжди правий, визнати неправоти не можна ніколи;
• Винною особою, яку треба притягати до відповідальності є та, на яку вкаже мій начальник.

Очевидно, що таке середовище не виховує порядність та принциповість.

• Цитата про "кредо корупціонера"

Менш авторитетний (ніж Френсіс Фукуяма) письменник-белетрист з неоднозначною репутацією, колишній радянський розвідник, що втік до Великобританії, Віктор Суворов (Володимир Резун) в своїй автобіографічній книзі "Акваріум" теж вдався до дуже влучного формулювання цього явища:

"Прожити на нашій смердючій планеті можна, тільки перегризаючи горлянки іншим. Таку можливість надає влада. Утриматися при владі можна, тільки піднімаючись вгору. Слизька вона дуже. Крім того, допомога потрібна, і тому кожен, хто по її схилах вгору дереться, формує свою групу, яка йде з ним до самого верху або летить з ним в безодню. Я тебе вгору тягну, але і твоєї допомоги вимагаю, допомога будь-яка буде потрібна, нехай навіть і кримінального порядку. Коли ти трохи вище слідом за мною піднімешся, то і ти свою власну групу сколотити, і будеш її слідом за собою тягнути, а я тебе буду тягнути, а мене ще хтось. А разом ми нашого головного лідера вгору просувати будемо."

Це майже готове кредо корупціонера, при цьому дуже точне, така собі формула успіху.

Уявімо підрозділ з десяти осіб, які працюють на одному рівні, при цьому один з них керується цим "кредом корупціонера" а другий – чесний. В результаті перший отримує підвищення, а чесного звільняють. Інші вісім дивляться на ситуацію та наслідують приклад першого, тобто вони після цього теж діють згідно "кредо корупціонера".

• Що у результаті?

Отже, наразі існуюча система прийняття кадрових рішень, збудована на відносинах лояльності, відносинах патрон-клієнт, приводить до наступної альтернативи для чесної людини, яка призначається на посаду:

• Або вона втрачає свої цінності, стає підлою, та брехливою, що призводить до хабарництва;
• Або вона швидко йде з роботи, якщо не може погодитись з незаконними практиками;
• Або вигорає, втрачає здорові амбіції та працює, виконуючи рішення інших, до моменту завершення політичного циклу та заміною представниками наступної групи.

Такий патерн, створення "своєї" групи, за рахунок допомоги у понаднормовому, прискореному просуванні за службою, отримання додаткових доходів, і очікування лояльності, тобто надання певних переваг, виконання команд, іноді здійснення незаконних дій, саме цей патерн і є неприпустимим явищем, якому треба протидіяти.

Треба припинити призначати "своїх".

У своїй лекції у John Adams Institute Френсіс Фукуяма зазначив, що Китай за правління династії Цінь був першою країною у світі, посадовці, бюрократи якої перестали визначатись за племінним чи родинним принципом (непотизм), а визначались на підставі конкурсів та за їх гідністю, якостями. Ця лекція доступна у публічному доступі за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ahlIMU9UkDA&t=2871s

Не хотілося б, щоб Україна залишилась останньою країною у Європі, в якій масовим чином працює описане вище явище "патронажу" ("клієнтелізму").