УКРАЇНСЬКА РУЛЕТКА СПЕКУЛЯТИВНОГО КАПІТАЛІЗМУ

  У нас хаос, немає розуміння того, що відбувається в економіці. І складається враження, що ніхто не збирається нічого робити, пригощаючи нас лише інформацією про недолугу боротьбу з коронавірусом. Подивимось глибше.

  Приватна власність, яка стала домінуючою, набула форму олігархічної і веде нас до ганебного економічного кінця, до остаточної ліквідації застарілих промислових підприємств, що залишилися та не модернізуються. Це вже добре відомо усім. Увесь їх бізнес побудований на покритті  їх боргових та інших фінансових зобов’язань державою. Якщо зупинити цю протекцію, то холдинги збанкрутують і розпадуться. Державні ж підприємства, які  ще зберігають сучасний технологічний потенціал, розграбовується політичними і бюрократичними баригами. Останні звільнюють фахових директорів і призначають на їх місце своїх спритних друзів-ділків (корпорації Антонова, Хартрон, Турбоатом, Південмаш, Одеський припортовий та інші). Малий бізнес теж анігілює, потрапивши під колеса державної корупційної машини та податківців. Ще 5-6 років назад його обсяги та чисельність зайнятих складала до 10 % обсягу ВВП і усієї чисельності по країні. Зараз же – до 2%. У той же час сільське господарство викреслене із області діяльності уряду і це загрожує  хаотичним  і масовим (я б дуже бажав помилитися) банкрутством фермерських господарств уже в цьому році. В інших галузях економіки державні монополістичні об’єднання, організовані корумпованими чиновниками, не мотивовані збільшувати своє виробництво і оновлювати виробничі технології.  Вони працюють собі на збиток, здійснюючи протекцію приватним компаніям - замовникам чи постачальникам. Інші нараховують самим собі штучні монополістичні надприбутки та захмарні зарплати. У сферу виробництва також не вкладають інвестиції іноземці – з того, що залишилось,  їх цікавлять або українські  підприємства, які треба прибрати з ринків (як це зроблено російськими інвесторами з нафтопереробними, нафтохімічними, алюмінієвими, глиноземним та іншими нашими виробництвами), або вони висмикують корисні копалини і аграрну продукцію, що відповідає відносинам метрополій з колоніями. Нові індустріальні об’єкти іноземці не будують.

  В результаті перерахованих процесів в економіці не діють стимули, які б змушували бізнес працювати на зростання виробництва та на свою капіталізацію. І в цей час бариги–бюрократи продовжують розбирати по частинах залишки національного індустріального потенціалу, продаючи обладнання, технічну документацію та цілі господарські комплекси в інші країни (Мотор Січ, Запорізький алюмінієвий, Миколаївський суднобудівний тощо).

  У вакуумі товарообороту, який внаслідок сказаного має місце, накручують  пустопорожні оберти фінансові установи і корпорації, встановлюючи надзвичайні проценти за державними облігаціями (15-20%), депозитами НБУ (20% або більше 6 млрд. грн, нарахованих банкам за 2019 рік), банківськими позичками (ставки за споживчими кредитами - до 50% річних) та штучно завищені тарифи і ціни. Не дивлячись на падіння обсягів національного виробництва, державний бюджет, грошова маса та обороти банків зростають як на дріжджях. Так, банківські корпорації та НБУ  за минулий рік отримали найбільші прибутки у своїй історії. Як і «Нафтогаз України», який не витратив жодної гривні на капіталізацію видобутку газу. А накачані повітрям зростаючі видатки державного бюджету (наприклад, видатки на обслуговування державного боргу у 2020 році збільшені новим урядом з 350 до більш ніж 600 млрд. грн.)  не приводять до збільшення матеріальних благ, на які асигнування витрачається, і не приводять до приросту реальних доходів бюджетників. Підняли голови й лихварі (ростовщіки – рос.), причому виявилося, що цим займаються не бабусі-процентщиці, а цілі мережеві системи. Також поспішають легалізуватися  міжнародні мережі грального (рулеткового) бізнесу. Можна сказати, що фінанси живуть самі по собі, знімаючи «скальп» з населення і залишаючи виробничників «смоктати лапу».

   Окрім того, повітряний приріст грошових фондів потребує хоч якогось товарного забезпечення і тут на допомогу приходять поставки імпортних товарів. Внаслідок цього імпорт постійно перевищує експорт, тому для збалансування зовнішньої торгівлі і роздувається державний борг за рахунок нових урядових запозичень.

  Фактично українські фінанси перебудовані у фінансову піраміду, яка, як відомо, довго не існує. Думаю, з цієї причини  почалися і відбуваються кадрові переміщення в керівництві українськими фінансами, на якому настояли олігархи.

  Розрив економіки на непоєднані  матеріальну (реальну)  та грошову частини – це, зрозуміло, прояв її глибоко хворобливого стану. Відсутність грошових  ресурсів  приводить до фінансової анемії промисловості (кредити отримують лише підприємства олігархічних холдингів від своїх банків). Це і є відповіддю на питання: чому в Україні відбувається падіння промислового виробництва? Не укріплення курсу гривні було причиною падіння промисловості у 2019 році, як пояснювали деякі вітчизняні економісти. Як ми побачили в останні роки, фінансові агенти відірвавшись від виробничої сфери,  заробляють на грошових спекуляціях, махінаціях, фіскальних зловживаннях, заставах, цінових надбавках, перепродажах за кордон зерна і руди та іншого. Таким чином державою були відкриті  шлюзи спекулятивно-фінансового  капіталізму, який не створює матеріальної основи росту виробництва і реальних доходів громадян, але сприяє привласненню «фінансовою елітою» грошово-валютних фондів нації.

  Цей спекулятивно-фінансовий, лихварський  капіталізм  зараз існує паралельно з олігархічною економікою, яка, як відомо, також не створює нового національного капіталу та веде нас до загнивання. Ці два хижаки поїдають економіку з двох боків. При цьому вони певним чином протистоять один одному. Тільки два олігарха – ПАП та ІПК – виявилися всеїдними і поєднували олігархічну і лихварську «посади». Інші використовували банки в основному для потреб своїх промислових підприємств, а тому не заробляли на високих процентах. Більше того, для олігархів, як таких, фінансові піраміди неприйнятні і вони не  підтримують уряди, які надувають фінансові бульбашки (зрозуміло, чому вилетіли зі свої крісел міністр фінансів останнього уряду, а тепер – голова НБУ). Якщо фінансова ситуація не зміниться, а уряд Ш-ля крутить ту ж рулетку, яку запустили спекулянти і лихварі при попередній владі, то піраміда швидко завалиться, розгорнеться  фінансовий хаос, який ми пережили у 1992-1994 рр. Як мені здається, саме через таку фінансову політику парламент не затверджує програму цього уряду, отримуючи відповідні вказівки від своїх закулісних покровителів. Вище керівництво держави має зробити відповідні висновки – далі поєднувати фінансову рулетку з економікою олігархів не можна.