Сьогодні слідчий СБУ Роман Закладний мав відсвяткувати вихід на пенсію…

А ще — саме цей слідчий вів справу Станіслава Єжова — російського шпигуна і… перекладача прем‘єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Цитата: «Єжов був завербований російськими спецслужбами 16 червня 2017 року у Санкт-Петербурзі. Співробітник Кабміну поїхав туди до родичів своєї дружини, яка є громадянкою Росії...».  

Читаю ще раз, потім ще раз і, — не вірю очам! Три роки триває війна. Станіслав Єжов (на фото), заступник керівника Служби протоколу Кабміну і особистий перекладач прем‘єр-міністра України. Тобто,  людина, що має вищий допуск до держтаємниці. Допуск ідентичний прем‘єр-міністрові та Президенту України… І він має дружину-росіянку?.. І під час війни їде до родичів куди?.. У Росію?.. 

Якщо коротко, то подальша його доля така:

 25 червня 2019 року Конституційний суд України ухвалив рішення за яким скасували тримання під вартою обвинувачених у держзраді. Вже 5 липня 2019 Єжов був на свободі. А ще за рік і десять днів по тому — вбивають слідчого, що вів справу Єжова. Вбивають за добу до офіційного виходу на пенсію. Щоб не було у слідства (навіть версією) пов‘язувати вбивство Романа Закладного із його професійною діяльністю. Яка діяльність, якщо він всі справи передав.

Нападали двоє. Про них інформація дивна

Один — Олександр Мамчук, з Лисичанску 1997 року нарождения. Про другого (на фото) ані слова. Але на фото помітно характерний опік. Інфекційне запалення шкіри чи опік після зведення татуювання? Тоді — якого татуювання? 

А ще у них, за офіційним повідомленням, знайдено банківську картку. А картка без коду, знята з тіла потерпілого, нащо їм? Що вони із нею робитимуть? Картки перевіряють першими. Їх заблокують. А трансакції відмінять. Готівка — здобич. А картка — це слід і доказ проти нападників. 

Офіційна версія

Офіційна версія списана з судово-медичного огляду — смерть в наслідок удару по голові. Дата нападу, вибір жертви та загибель, схоже, списуватимуть як прикре співпадіння. От так просто все співпало під час розбійного нападу. Обвинувачені — передбачаю версію захисту, яку поза сумнівом прийме суд — не мали наміру вбивати. Вони мали намір пограбувати. Та цих двох, власне, можна і придушити потім по-тихому за ґратами. Просто, «чтобы не так обидно хохлам было». Така добра дружня допомога — як чарка примирення.

Росіяни, по відношенню до себе, поважають тільки агресію і силу

Тому, на мою думку, це — показова страта! Страта за вироком ФСБ або ГРУ РФ. А ще — це демонстрація неповаги. Це публічне приниження СБУ! Бо на сьомий рік війни, співробітники СБУ не хочуть навіть припустити, що їхні «російські колеги» не виконують (і не виконуватимуть ніколи!) по відношенню до сбушників жодного з неписаних правил спецслужб світу. Починаючи з правила поважати супротивника. 

Вони їх не будуть поважати навіть за розгром оперативної адреси ГУР МО України. Навіть за вбивство Олега Мужчіля «Лісника». Сбушники для них не рівня. Вони для росіян — м‘ясо. Але більшість українських спецушників вперто фантазують, що вони теж чєкісти… 

Цей перелік живих (!) зрадників доводить ворогу зворотнє. А вбивство Романа Закладного, тим більше сєпарською гопатою (моє припущення), демонструє — на СБУ кадрових вовків можна не витрачати. 

Як би там не було, шановна українська спецура, якщо ви спустите росіянам цю зачистку на «гоп-стоп», то ваше місце у цьому переліку за замовчуванням. І ви про це знаєте. І росіяни про це знають… Тим більше, що ви вже забували росіянам ліквідації своїх товаришів. Тільки нікому не кажіть, що ви когось там «затримали» та «покарали». Якщо б покарали, Роман Закладний був би зараз живим. 

Спробуйте, нарешті, бути нащадками СБ УПА. Ворогу вони такого не пробачали ніколи і нізащо.