Путін у Керчі: карго-культ радянського мілітаризму

Вчорашній візит президента РФ в на керченській завод став первною мірою еталонним для виміру кримської політики агресора.

У місто, де добу не було води через аварію, на підприємство, позбавлене реальних замовлень з 2014 року, із затурканими спецслужбами працівниками, що декілька діб ночували на роботі, ...прибула "перша особа" розповідати про світле майбутнє та темне (українське) минуле. Коли все лежало в руїнах, а клятий Київ чавив з кримчан усі соки.

Що ж. Не буду писати про загальні, циклопічні бюджетні витрати України на дотаційний півострів. Лише вкажу що у 2013 році конкретно місто Керч отримало прямого трансферту з Держбюджету на 83,9 млн грн., у 2012 р. - на 87,5 млн грн. тощо. Й це не рахуючи витрат за окремими бюджетними держпрограмами, не рахуючи коштів, що заходили у місто з Києва через кримський республіканський бюджет. Для порівняння - місто Черкаси у 2013 році отримало прямого державного фінансування менш ніж на 48 млн. грн. Майже вдвічі менше, ніж керчани.

Нагадаю також, що з 1999 до 2014 року завод "Залив", ключове підприємство Керчі, випустив більше п'ятидесяти немалих суден (три на рік у середньому). Балкерів, контейнеровозів, суден обслуговування нафтопромисловості, насамперед - на замовлення країн ЄС.

Збільшувалися суми контрактів, залучалися технології, зростала оплата праці, покращувалися її умови. Перед війною, в 2013 році власники "Заливу" навіть були у процесі придбання двох верфей у Норвегії. Такий ось був у Керчі "занепад".

Звісно після 1991 року завод був змушений корегувати напрям роботи, бо масовий випуск сторожевих кораблів радянських проектів нікому у світі наразі не потрібний, а штампування ліхтеровозів для Арктики або супертанкерів для радянської нафти також були дуже специфічною практикою. Яку й у сучасній РФ ніхто не реалізує.

Основною помилкою українських бенефіціарів "Заливу" в 2014 р. було прагнення "порішати" з окупаційною владою, зберегти власні активи у нелегальній юрисдикиції.

Що ж, "дорішалися". Адже в РФ будівництво крупнотонажного торговельного флоту не в пріорітеті, а цивілізовані крани світу на кримський завод замовлення не розмістять. Як мінімум через те, що ніхто, ані офіційно ані фактично не зможе наразі гарантувати якість виробів.

Тому за шість років окупації "Залив" отримав на папері від росіян двадцять замовлень, але по факту збудував ...пять плавзасобів - три малих ракетних катери, одне патрульне й одне рятувальне судно.

Тобто завод став гратися у човники для російської оборонки, у темпі "один катер за два роки". З очевидними масовими "аваріями" на фінансових потоках з бюджету.

Наразі росіяне уперше замовили на "Заливі" немалі кораблі, два вертолетоносці, з контрактом на півтора мільярди доларів. Розмір майбутнього розпилу й власне зумовив приїзд президента РФ як очевидного "господаря свята".

План розбудови суден - до 2028 року, мета проекту зрозуміла, замістити "Містралі" що так й не були поставлені росіянам від французів у 2014 році.
Одразу додам, що технічних проблем будівництва на "Заливі" немає, й завадить цьому проекту лише деокупація Криму. Втім, наявність цих суден на Чорному морі у вимірі агресії проти України, залякування болгарів та румун буде явно непропорційною.

Ті сорок гелікоптерів, які понесуть два закладені кораблі - незрівнянні із авіацією, яку окупант вже може розміщувати та застосовувати в рамках власної агресії на десятку цілком обладнаних аеродромах Криму.

Єдина прикладна мета цих кораблів у регіоні - Босфор. То й подивимося, як реагуватимуть на роботу "Залива" турецькі ВМС. З новою базою у Трабзоні.
У Середземному морі та далі ефект від двох вертолетоносців обмежений. Ну хіба що їх РФ накліпає десяток та придумає чим прикривати від супротивника... Нагадаю що з самого початку "Містралі" росіяне закуповували, щоб хоч якось прикрити контрольовані ними архіпелаги півночі Тихого океану. Де все дуже погано з аеродромами. Що ж, цікаво чи буде узагалі в 2028 році для Москви практична потреба у існуванні там флоту.