Шість кроків до прірви, або чому гороскопи не працюють

Як Міненерго цілеспрямовано знищує НАЕК "Енергоатом" та прагне поховати атомну енергетику.

Системна криза в енергетиці нині тема номер один для усіх ЗМІ та різного гатунку державних діячів. Однак дивним чином профільне міністерство починаючи із середини квітня займається пошуком її причин у геть незрозумілих царинах, висуває абсурдні ініціативи, що начебто мають збалансувати галузь, та відверто гальмує й саботує впровадження логічних, очевидних і ефективних інструментів для виводу з кризи всіх учасників енергоринку.

Починаючи з 16 квітня гравці енергоринку неодноразово чули про "падіння попиту" на електроенергію всередині країни – через начебто "нечуване скорочення промвиробництва" та "коронакризу", необхідність обмежити атомну генерацію - через "профіцит" електроенергії, неможливість налагодження експорту дешевої та якісної атомної енергії – через начебто "загрозу імпорту" з Російської Федерації та Білорусі.

28 квітня, менше ніж за два тижні після призначення т.в.о. міністра енергетики Ольги Буславець, відомство затвердило новий прогнозний енергетичний баланс на поточний рік. Окрім вимушеного призупинення роботи шахт і скорочення близько 40 тисяч шахтарів та зниження генерації в гідроенергетиці, цей документ передбачив загальне зменшення споживання електроенергії на 9,5% - до 18 млрд кВт-ч, регулярну зміну навантажень на українські атомні енергоблоки "через падіння попиту" та проведення ремонтних робіт на АЕС, "які довго відкладалися".

Уже тоді стало зрозуміло, що запропонований "баланс" насправді балансом не є, а Міненерго грає на боці одного з учасників ринку проти підзвітного державного підприємства. Минуло кілька місяців, протягом яких НАЕК "Енергоатом" як оператор чотирьох працюючих в Україні атомних електростанцій виходив із раціональними пропозиціями щодо "оздоровлення" свого фінансового стану (саме таке формулювання прописане в прогнозному енергобалансі на 2020 рік). Та пропозицій Енергоатома в Міністерстві просто не чули.

А з 10 липня, відколи Енергоатом-Трейдинг оголосив вихід на аукціон для продажу своєї електроенергії з метою подальшого експорту, стало очевидним: Міністерство замість сприяти розвитку підзвітного йому підприємства цілеспрямовано знищує НАЕК "Енергоатом". Тільки на тиждень, відколи почався експорт електроенергії до Білорусі, т.в.о. міністра Буславець здійснила один за одним шість кроків, які можна трактувати виключно як намір зірвати усі плани компанії та поставити її на межу виживання.

1) Відізвала рішення РНБО. Своїм наказом від 1 червня 2020 року прем’єр-міністр доручив Міненерго опрацювати разом з керівництвом НАЕК "Енергоатом" проект рішення щодо розвитку атомної енергетики. Перший варіант рішення містив пропозиції компанії та був надісланий на погодження прем’єр-міністру. Однак минулого тижня пані Буславець, не повідомляючи про це керівництво Енергоатома, відізвала цей документ, спрямувавши замість нього інший. В остаточному варіанті "рішення від Буславець" не лишилося й сліду від пропозицій Енергоатома, які дозволили б покращити фінсовий стан компанії.

2) Відхилила введення нового ПСО. З 1 серпня 2020 року планувалося введення нового ПСО (покладання спецобов’язків для забезпечення населення доступною електроенергією), згідно якого Енергоатом мав за низькими цінами постачати 50% своєї електроенергії населенню через ПУПів (постачальників універсальних послуг), а з рештою електроенергії виходити на ринок на добу наперед (РДН) та ринок двосторонніх договорів (РДД). Міністерство зірвало цей процес.

3) Намагалася зірвати аукціон 24 липня 2020 року. Для цього Ольга Буславець скликала позачергове засідання Аукціонної Комісії, під час якого в неприйнятній формі (мої джерела в Аукціонній Комісії повідомляють, що сцена була варта включення до гостросюжетного трилера) вимагала скасування аукціону, начебто не розуміючи, що він мав дати можливість підзвітній їй державній компанії заробити гроші для оперативних витрат. І лише непохитна й об’єктивна позиція представників Антимонопольного комітету та Міністерства економіки стали на заваді цим планам.

4) Напряму заборонила ГарПоку розраховуватися з Енергоатомом. За попередніми домовленностями, ДП "Гарантований Покупець" вже було готове розрахуватися із ДП "НАЕК "Енергоатом" (борг посередника перед енергогенеруючою компанією станом на кінець липня поточного року становить більше 7 млрд грн), аж раптом припинило вже розпочатий процес, не надавши логічного пояснення. За неофіційною інформацією з ГарПока, держпідприємство отримало персональне розпорядження т.в.о. міністра Буславець.

5) Через радників висловила намір закрити проект "Енергоміст". Проект, який дозволив би атомній генерації налагодити експорт української електроенергії до країн Європи та міг би приносити до 500 млн грн прибутку щодня, Буславець прагне закрити будь що, "навіть якщо це завдасть збитків державі", як висловилася пані "експерт".

6) Затримала затверждення Статуту НАЕК "Енергоатом". Після трьох місяців погодження т.в.о. міністра обіцяла підписати Статут компанії до кінця минулого тижня, до 24 липня, - після того, як наполягати на перемовинах Енергоатому довелося через суд, - але досі цього не зробила.

Настільки незвичний стиль управління першої жінки в кріслі міністра енергетики (яке її прихильники називають "електричним стільцем", малюючи нам героїню, котра відчайдушно кинулася на захист вітчизняної енергетичної галузі) та упереджений підхід у прийнятті рішень дивує тільки на перший погляд. Все легко пояснюється, варто лишень згадати, як Ольгу Анатоліївну було призначено на посаду т.в.о. міністра. Призначення, нагадаємо, відбулося в обхід парламенту, оскільки в кулуарах Верховної Ради голосно зізнавалися, що голосів за Буславець сесійна зала не дасть. "Всім зрозуміло, що вона – від Ахметова, - написала тоді у себе в Facebook журналістка LB.ua Діана Буцко. – У фракції усвідомили, що голосів для її призначення немає. Тому президент відкликав її кандидатуру, і спікер навіть не ставив питання на голосування".

Незабаром тільки-но призначений тоді прем’єром Денис Шмигаль, котрий лише влітку минулого року полишив посаду директора Бурштинської ТЕС, а до того був заступником гендиректора із соціальних питань у ДТЕК Західенерго, зробив Ольгу Анатоліївну т.в.о. міністра рішенням Кабміну. Подейкують, у Буславець та Шмигаля приязні стосунки – і між собою, і з колишнім (чи, може, й досі нинішнім?) роботодавцем. Він підтримує практично всі її ініціативи т.в.о. міністра, неодноразово характеризував її як "міцного професіонала", стверджував, що вона працює "в інтересах держави" та заперечував, що Буславець може грати на боці одних учасників енергоринку проти інших.

Дійсно, уродженка Макіївки Буславець, почавши свій трудовий шлях з підприємств "Донецьквугілля" та "Донецькенерговугілля", вже п’ятнадцять років на держслужбі – у 2005 році вона стала головним фахівцем Департаменту електроенергетики Міністерства вугільної промисловості. З того часу Ольга Анатоліївна перебуває в структурі Міністерства.

Однак її рішення на різних посадах в структурі відомства викликають обґрунтовані сумніви у тому, що всі вони ухвалювалися в інтересах держави. У лютому 2016 року саме Буславець як директор Департаменту електроенергетичного комплексу Міненерго поставила підпис під узгодженням сумновідомої формули "Ротердам+". Вона ж відповідала за супроводження у Верховній Раді законопроекта "Про ринок електроенергії". А восени 2019 року, за даними порталу "Наші Гроші", Буславець запропонувала Кабміну зобов’язати НАК "Нафтогаз" продавати газ Луганській ТЕС (що входить до структури компанії ДТЕК Східенерго) на 46-69% дешевше, ніж населенню.

Тож численні аналітики й народні обранці прямо говорять про те, що на своїй посаді Ольга Буславець займається лобіюванням інтересів тільки одного "великого учасника ринку". Сама т.в.о. міністра, зрозуміло, це заперечує, стверджуючи, що завжди підтримувала прозорі правила ринку й рівні можливості для його учасників та наполягаючи на тому, що один з принципів її роботи – рівновіддаленість від усіх гравців.

Та реальні кроки Ольги Анатоліївни вочевидь дисонують з її публічними заяявами. Її рішення ведуть до скорочення внеску атомної енергетики до генерації електроенергії на 40% і забезпечують пільгові умови розвитку для теплової та "зеленої" генерацій. До слова, у першій з них доля компанії ДТЕК складає 63%, у другій – 25%.

Очевидно також, що за ступенем лояльності до одного "великого гравця ринку" Буславець підбирає собі радників та представників експертного середовища. Нещодавно т.в.о. міністра звеселила громадськість, зізнавшись, що при підборі кадрів до Міністерства звертає увагу в тому числі на гороскоп здобувача. Громадськість поіронізувала й забула, а от фахівцям не до сміху. Оскільки представники експертної ради, створеної при Міненерго, одностайно підтримують навіть найабсурдніші ініціативи т.в.о. міністра, начебто взагалі не помічаючи їхньої однобічності.

Один з найцікавіших прикладів "гороскопного підходу" до підбору кадрів у Міненерго – відома у вузьких колах як експерт у галузі атомної енергетики Ольга Кошарна. Уродженка міста Картали Челябінської області та випускниця Московського хіміко-технологічного університету ім. Мєнделєєва (престижного за радянських часів вишу, у якому було чудово налагоджено роботу "першого відділу"), Кошарна багато років працювала у НДІ "в області високомолекулярних сполук" - на території РФ.

В Україні експертка живе з середини 90-х, відтоді ж вона працювала у Міністерстві охорони довкілля, а потім – у Державному комітеті ядерного регулювання. Опісля Кошарна остаточно перекваліфікувалася на "експерта" – останніми роками вона позиціонує себе як медіадиректор асоціації "Український ядерний форум". Та навесні цього року у кар’єрі Ольги Кошарної відбувся новий злет – вона стала радницею Ольги Буславець та увійшла до експертної ради Міненерго як голова робочої групи з проблем атомно-промислового комплексу і ядерної енергетики.

Варто проаналізувати дописи цієї експертки, її тези в інтерв’ю, які вона почала роздавати найактивнішим чином, щоб переконатися: об’єктивністю й аналітичністю у них і не пахне. Радше йдеться про приховану роботу на одного з гравців ринку та відверті диверсії проти держави Україна.

Судіть самі: Кошарна абсолютно серйозно стверджує, що найдешевшу та найбезпечнішу атомну генерацію електроенергії доведеться скорочувати, за кілька років повністю зупинивши всі 6 енергоблоків найбільшої в Європі Запорізької АЕС. "Відключення блоків АЕС логічне з точки зору безпеки функціонування об’єднаної енергосистеми", - говорить вона.

Такий висновок Ольга Павлівна робить з хибних припущень: на її думку, експорт атомної електроенергії неможливий, українські АЕС створюють "профіцит" на внутрішньому ринку електроенергії, а обмежити теплову та "зелену" генерації неможливо, оскільки вони начебто маневрені, на відміну від атомної генерації. Всі з перелічених припущень хибні, але подаються Ольгою Кошарною на різних майданчиках в якості єдино вірної експертної думки. Більше того, Кошарна прямо наполягає на тому, що наявний стан справ на енергоринку зовсім не вигідний Рінату Ахметову та його компанії-монополісту ДТЕК. За її словами, стверджувати таке можуть лише "непрофесіонали" та "істерики".

Отже, замість пошуку шляхів виходу з глухого кута, у який заведено енергетичну галузь, радниця т.в.о. міністра шукає винних серед екс-міністрів у попередніх урядах, повністю ігнорує наявність на ринку цілком конкретних інтересів цілком конкретних гравців та услід за своєю начальницею пропонує продовжувати знищення атомної генерації.

І таких радників у пані Буславець чимало – наприклад, екс-представник юридичної контори, який навіював суспільству думку про доцільність формули "Ротердам+" Олександр Трохимець. Або ж екс-міністр палива й енергетики, нині – член експертної ради при Міненерго Іван Плачков. Всі ці люди підтримують курс нинішньої очільниці відомства на цілеспрямоване знищення НАЕК "Енергоатом".

Вочевидь, гороскопи не працюють, на відміну від виважених і ефективних рішень, як от вихід Енергоатома на аукціон і продаж атомної електроенергії зокрема й на еспорт. Міністерство ж своїми діями не лише ставить під загрозу саме існування НАЕК, але й зраджує інтереси держави і наносить збитки її населенню, державному бюджету та владі. Адже населення має отримувати недорогу електроенергію за рахунок роботи атомної генерації, держбюджет має отримувати прибутки від ефективної діяльності держкомпанії "Енергоатом", а влада має дбати про свій імідж і всередині країни, і за її межами.