Абромавичус і "скажений калькулятор" Укрспецекспорту

Генеральний директор ДК "Укроборонпром" Айварас Абромавичус повідомив про намір змінити місце роботи. А керівництво Укрспецекспорту - головний спецекспортер, що входить до складу концерну, - несподівано прозвітувало про суттєве збільшення у першому півріччі 2020-го чистого доходу від реалізації. Дві "крутих" новини на одному полі в один час. Збіг? Не думаю.

Абромавичус заявив, що йшов на посаду гендиректора тільки на 2-3 місяці, щоб почати фінансовий і forensic-аудит, розробити стратегічні документи і завести нову команду.

Власне, і раніше було відомо, що він просився у Президента піти з посади гендиректора. Але піти так, аби лишитись. І перейти на посаду глави Наглядової ради Укроборонпрому. Бо це крісло виглядає значне безпечніше на тлі найближчого майбутнього.

А саме – після створення нового Міністерства зі стратегічних галузей промисловостей, призначення нового віце-прем’єра з питань ОПК і подальшої неминучої трансформації концерну за маркерами РНБОУ та базових указів Президента. Звісно, тут краще відійти вже в сторону, хай інші йдуть мінним полем.

Висока ймовірність, що новим генеральним директором ДК "Укроборонпром" стане Михайло Морозов, один з нинішніх заступників Абромавичуса. Він влаштовує як решту команди Абромавичуса, так і главу Офіса Президента, з яким, здається, вибудував довірливі стосунки.

Морозов сприяв тому, аби на вирішальні посади у концерні за лінією експорту призначили осіб, з яким він особисто пов’язаний проектами та інтересами. Насамперед це стосується керівництва головного спецекспортера і головної "дійної" корови концерну – Укрспецекспорту.

Але ротації в Укроборонпромі у вигляді переходу Абромавичуса на запасну колію, але із збереженням впливу у всьому секторі ОПК, і висування на перші ролі Морозова як нового/старого гравця – вимагають від Концерну відповідної інформаційної "артпідготовки".

І, зрештою, ця епічна "перемога" 29 липня з’являється на сайті Укроборонпрому.

"У першому півріччі 2020-го ДК "Укрспецекспорт" збільшила чистий дохід від реалізації продукції на 36,6% порівняно з аналогічним періодом 2019-го – до 1,53 млрд грн".

"Попри серйозні обмеження в роботі через пандемію та карантин у більшості країн-партнерів компанії, Укрспецекспорт збільшив обсяг реалізації продукції військового та подвійного призначення на світових ринках. Вдалося суттєво збільшити рентабельність наших продажів. У результаті чистий прибуток компанії за 6 місяців цього року збільшився у 2,2 рази порівняно з 2019-м – до 150 млн грн", – повідомив гендиректор компанії Вадим Ноздря.

Було повідомлено, що у 2020-му Укрспецекспорт поставив Міноборони БМП-1, виконав контракт на постачання радіолокаційної техніки іноземному замовнику та розпочав співпрацю з Пакистаном у сфері авіаремонту.

Тож, за словами керівника Укрспецекспорту, "динаміка розвитку компанії зумовлена успішністю виконання низки зовнішньоекономічних контрактів та впровадженням нових стандартів операційного управління".

Але, здається, тут бракує інформативних крапок над "І", аби зрозуміти, як саме "підрахували" чи "обрахували" перемогу. Їх кілька. І після їх урахування економічна динаміка Укрспецекспорту може бути кардинально іншою.

1. Гра на курсі. Середній курс гривні до долара у 2019 році за даними Мінфіну склав 25,8 грн. Із початку поточного року курс невпинно зростав і на сьогодні складає 27,6 грн.

За рахунок збільшення валютного курсу відбувається збільшення виручки в гривні (хоча розрахунки за продукцію від замовників надходять в доларах та іншій іноземній валюті). Тобто гривнева виручка зростає, а витрати на виготовлення продукції – зазвичай зафіксовані в гривні на момент укладання внутрішнього контракту. Відповідно – пасивно зростає дохідна частина і прибуток.

1. Спочатку – товар, а гроші – потім. Заява про збільшення доходу від реалізації продукції не означає, що країна вже отримала ці гроші. Бо зарахування повної вартості продукції "в реалізацію" відбувається після відвантаження. Тож надійшов цей розрахунок, чи ні – звітність УСЕ не показує.
2. Ваше – наше. "Укрспецекспорт", як стверджують обізнані посередники, вдався до "ноу-хау" Д.Саламатіна – керівника Укроборонпрому часів Януковича. А саме – списувати на дохід компанії агентські витрати та, відповідно, їх не платити. Це ставить під загрозу як розрахунки за чинними зовнішніми проектами, так і укладання нових. Так було, коли Саламатін "кинув" посередників по Іраку, внаслідок чого Україна втратила чи не мільярдні замовлення.

Укрспецекспорт теж – перед ризиками судових тяганин за низкою контрактів із закордонними агентами. Це може спричинити заморожування певних ринків. Але це ж буде потім...

1. Все починається з нас.

Бравурно звітуючи про "статистичні" перемоги, Укрспецекспорт"скромно замовчує, що його статистика переважно складається з експортних та імпортних контрактів, укладених та започаткованих "попередниками". Таких, як постачання радіолокаційної техніки до Туреччини, що згадується у релізі. Чималу частину цього показника складає імпорт турецьких ударних БПЛА та боєприпасів до них, завершений у квітні поточного року. Комісія УСЕ там, з огляду на значну загальну вартість проекту, досить помітна - 5%. І замикає цей "парад" контракт щодо імпорту БМП-1 до ЗСУ зі скромною комісією імпортера у 2%, яка є міноритарним акціонером доходу Компанії за звітний період.

Серед експортних перемог в УСЕ згадують нещодавно укладений проект щодо ремонту авіатехніки для Пакистану. Цікаво, що команду контрактників, яка його підписала, вже звільнено з Укрспецекспорту. Але перемога залишилась. Щоправда, на папері, адже виконання контракту з ремонту Іл-76 на кілька десятків мільйонів доларів ще не розпочиналось.

Схожа ситуація і з іншими гучними контрактами спецекспортерів Укроборонпрому, про які там оголосили як про реальні перемоги. Ідеться, зокрема, про Перу та Індію.

Звітувати про перемоги – потрібно. Але вони не повинні бути штучними. Окрім інформації на сайті концерну, є й інша реальність. Це – невиконані обіцянки з виплат зарплат значній кількості підприємств концерну. Ліквідувати ці борги Айварас Абромавичус особисто обіцяв Президенту. Але час збіг, але цього не сталося.

Окрім непогашення зарплатні, "зашквари" супроводжують конвульсивне виконання низки контрактів за державним оборонним замовленням, за які відповідає Укроборонпром.

Як приклад, – контракт з тим же БТР-4. Спроба його "образцово-показательного" виконання жодного відношення не має до створення у межах концерну стабільної системи виготовлення бронетехніки.

Ще один приклад – зрив проектів з реалізації ключової для армії Програми боєприпасної галузі. Концерн не докладає зусиль для того, аби його підприємства відповідально скористались бюджетними коштами на оновлення виробництва державних оборонних підприємств по ДОЗ. Гроші є, а контрактів катма.

Чому так відбувається? Невже тому, що, як каже Абромавичус, "за 11 місяців ми завели майже 70 професійних людей і поміняли майже 30 керівників найбільших підприємств"? Чи, може, Україні потрібні інші цілі та орієнтири? Вони точно не сховані у калькуляторних перемогах.