Альона Кічкіна: Я мисткиня, а не майстриня!
Чи існує спосіб розкрити українське мистецтво таким чином, щоб воно не лякало і не знецінювалось? Дії митця у цьому напрямку нагадують роботу бармена. Келих терпкого міцного рому (народне мистецтво) у сучасної людини, швидше за все викликає моментальне сп’яніння та отруєння. Тож художник має розбавити напій шипучкою, додати м’яти, лайму та цукру, а потім ще ошатно прикрасити та винести у зручному та звичному посуді.
Альона Кічкіна (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%87%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0) – сучасна українська художниця, що працює у стилях фолк-модерн та символічний примітивізм про співіснування традиційного та новітнього, особливості національного характеру, код нації і не тільки.
Моя мистецька концепція полягає в ідеї об’єднання традиційного та сучасного. Після багаторічного вивчення різноманітних технік мені стало цікавим, що буде, якщо їх поєднати. Злиття неподібного у єдине ціле.
Народна творчість – то є набір хтонічних символів, магічних знаків, заборонних оберегів та ритуальних прийомів. Усі ці риси та ознаки, що складалися сторіччями, містять потужну енергію, яка затягує у себе, наче воронка. Саме велика сила та чаклунська глибина традиційного мистецтва є факторами, що подекуди лякають свідомість сучасної людини.
Що робити з тим, що тебе Жахає? Дослідити джерело страху? Зануритись у невідоме? Саме так діють художники. Втім, найпоширенішою реакцією серед сучасних людей є знецінення. «Ці візерунки є занадто кольоровими», «воно якесь селянське», «Забагато деталей», «Моя бабця б це вдягла».
Сучасний світ диктує свої умови, примушує діяти швидко та багатовекторно, бути справжнім майстром у декількох сферах. Це підвищує продуктивність, проте подекуди додає й зверхності результату.
Народне мистецтво якось одразу захопило мене своїми тонкими лініями, яскравістю, різноманіттям та можливістю виразити себе неподібними стилями. Насправді, то є дуже захоплююче інтерпретувати різні символи та надавати їм нові сенси. Щоб народне отримувало кисень необхідна постійна метаморфоза старого на нове, перехід на новий ступінь розвитку.
Гохуа – стародавня китайська художня техніка для мене стала брамою у світ народних символів. Вона заснована на каліграфії та на піктограмах, що є відображенням характерних рис того чи іншого об’єкту. Тобто, будь-яка картина таким чином набуває значення оповідання, де події залежать від кольорів та розташування знаків. Тоді я відчула, що українські орнаменти та візерунки також є своєрідною мовою.
Петриківка, жостовський, тагильський та хохломський розписи мають багато спільних рис та глибинних сенсів. Водночас, завдяки відмінностям у кольорах та мотивах, вони «звучать» по-різному. Саме ці розбіжності викликають нестримне бажання поєднати їх, щоб якомога глибше висловити думку. Ситуація майже ідентична тій, коли ти знаєш багато мов та оперуєш ними у розповіді. Хоча буває і навпаки – однакові за своєю сутністю символи мають різні назви.
Перенесення мистецтва на предмети, що оточують нас у повсякденному житті, не є новим прийомом. Але моя ідея полягає саме у тому, щоб люди почали зустрічатися з ним усюди. Якщо мова йде про традиційну творчість, то такі речі не лише втішатимуть зір, але й заряджатимуть нас енергією.
Хустки та одяг з моїми творами є своєрідними інструментами для втілення мети. Хочу прикрасити світ, підкреслити його принади. Переосмислення етнічних мотивів, адаптування їх для сучасної свідомості роблять їх відповідними до відчуття теперішнього часу. Бо навіть трохи майбутнього.
Я мисткиня а не майстриня. Різниця між цими двома термінами полягає не тільки у засобах, але й у меті. Майстри є зберігачами традицій, їхня задача полягає у якомога більш точному відтворенні традицій. Художники – то є провідники, що доносять цю енергію до глядача. Перед цим їм доводиться пройти важкий шлях крізь емоції та власне світосприйняття. Хоча, митцям дозволено дорогою погратися з посилкою…
Моя мрія – перетворити старовинні мистецькі традиції на сучасне мистецтво. Водночас зберегти дух народу та наших пращурів, глибину роду. Хочу побачити українські мотиви на світових майданчиках сучасного мистецтва. В Україні вкрай багато дуже талановитих творчих особистостей, що мають достатньо сил для створення символу – метафори, що відображає поєднання теперішнього із тим, що прийшло до нас із стародавніх часів.
