І синьо-жовтий, і жовто-синій (до дня Державного Прапора)

Історія знала обидва варіанти, хоча той, що з синьою барвою вгорі зустрічався значно частіше. При тому ніякого протиставлення варіантів ніколи не спостерігалося. Ніколи, лише у… 2014-му. 

Навесні того буремного року жовто-синій дійсно був у певних колах альтернативою синьо-жовтому. Українські партизани (вони ж перші добровольці) активно використовували варіант з жовтою барвою нагорі для визначення себе як національних, а не державних структур. «Режим Турчинова», що після травня перетворився на «режим Порошенка», продовжував сприйматися як своєрідне «знешкоджене» продовження «режиму Януковича» (так воно в принципі і було, та й лишається зараз). Більшість перших добровольців не бажали мати навіть формального зв’язку з ним. І жовто-синій варіант став таким собі символом для відзначення «недержавності» добровольців-партизанів. Ні на якому офіційному рівні ніхто цього звісно не впроваджував. Та й ніяких офіційних рівнів у нас тоді взагалі не було. Але «серед своїх» така тенденція існувала. 

Пам’ятаю як хтось з цивільних мешканців Урзуфа спробував зробити зауваження азовцям, що ніби над базою прапор догори дригом висить. У відповідь він отримав від вартових довжелезну історію на тему «національного, а не державного прапору». Абориген нічого не зрозумів, крім того, що азовці «реально ідейні нацики». 

Найцікавіше, що така ситуація існувала не тільки в «Азові». Точно так було і в «Донбасі». Впевнений, що було і в «Айдарі», і в «Дніпрі». Звісно, більшість просто не звертала уваги. Але та частина, для якої це мало значення, постійно носили жовтим догори. Тим більше відповідь, «це ознака, що ми не підпорядковуємося Порошенку» задовольняла всіх. Перші азовські і донбаські прапори виготовлялися саме з жовтою смугою нагорі. 

Але синьо-жовті прапори «державних» вояків і жовто-сині прапори «національних» добровольців всю літню кампанію воювали пліч-о-пліч. Ніякого протистояння між ними ніколи не виникало. Обидва прапори однаково були зволожені кров’ю захисників України. Дві барви у обох варіаціях рівнозначно стали символом національно-визвольних змагань. Тож, всі суперечки про переворот/непереворот прапору просто не мають сенсу. 

P.S.: реакцію наших ворогів на наше ставлення до національних барв влітку-2014 ми нерідко чули у радіоефірі: «хахли праклятиє, іх флаг как нє пєрєварачівай, ані єво всьо равно катіруют».