Про потребу розблокування політичної активності УБД

На волонтерсько-ветеранському форуму в Арсеналі, що нещодавно відбувся, наголошували, що ветерани, це – окрема соціальна група, що має свої потреби й інтереси. А лобіювати власні інтереси легко, коли ми об’єднані. Така, за уявленнями організаторів і присутньої влади, має бути “ветеранська політика”.

Доволі знакові тези.

Поясню - чому ми думаємо, що політика учасників бойових дій війни за незалежність  це не те, що нам вперто намагаються нав’язати.

Найперше тому, що ми – не ветерани.

Складно пояснити, чому, наприклад, досі є “воіни-афганци” давно минулої чужої війни, а ми – не воїни, а - “ветерани АТО”. Занадто поквапливо нас усувають на пенсію. Політичну, насамперед.

Війна триває. Ми – демобілізовані учасники бойових дій війни з Росією. Кожен з нас носить мобілізаційне розпорядження. Ми - ОР-1 чи ОР-2. Ставтесь до нас відповідно.

Друге, більш важливе: політична активність УБД продиктована не інтересами й потребами, а – ідеями. Втім, нашу політику намагаються підмінити “ветеранською проблематикою”.

На тому форумі сказали, що ми відрізняємось від решти тим, що вміємо тримати зброю. Але в країні мільйони вміють тримати зброю.

Наша відмінність – в іншому: у відсутності потреби здавати іспит на “громадянський мінімум”. Ми його пройшли. І  маємо закінчити розпочате – відновити суверенітет.

З УБД штучно роблять “соціально-вразливу верству”. Дякуємо за клопоти, втім, ми відчуваємо себе яструбами. Не принижуйте нашу гідність і не заколисуйте нашу волю.

Глибинно і по суті, ми – сторожові державності. Це – наша місія, прийшла наша черга підперти свою, здобуту кров’ю поколінь, державу.

Також, ми – громадяни з самим широким спектром політичних інтересів, від економіки до зовнішньої політики. Ми – різні, втім, разом відкидаємо спроби зруйнувати політичну культуру нації через спотворення сенсів і понять, як то узагальнення “брудна політика”. Низький рівень політичної культури – не причина, щоб не прагнути кращого.

Поширене “моральне лідерство”, що базується на “аполітичних” засадах, матиме наслідком такі явища, як засудження диверсантів, що руйнують Меморіал жертвам Голодомору за статтями “дрібне хуліганство” з адмінштрафом.

Ми не збираємося жити в стилі “какая разніца” і не припинимо ділити політику на хорошу й погану, патріотичну й колаборантську.

Ми втомилися виходити під гаслами “Про наше славетне минуле”. Час розпочати працю над нашим щасливим майбутнім.

Чому тепер і зараз.

Настав час виправити нашу помилку, коли ми повернулися, втомлені, хто – в госпіталь, хто - на руїни власних бізнесів, хто - в складні сімейні стосунки, ображені на загал, який втомлювався від війни в новинах, і почали вирішувати приватні проблеми осібно. Держава ж так і не дочекалась від нас ініціатив, рухів, і, врешті, політика опинилась в руках наших втомлених співгромадян. Влада змінилась, і з усіх сил, намагається переконати нас, що ми теж маємо бути втомленими, маємо займатися дрібними інтересами спільноти і не заважати їм творити політику “нову”, програючи метр за метром наші землі, людину за людиною наших солдатів і позицію за позицією на фронті та в зовнішній політиці.

Отже, ми прагнемо зміни політики, яку терпимо другий рік. Ми хочемо повернення в суспільство активної політики учасників війни за незалежність. Справжньої.

Адже ми вважаємо, що соцдопомоги і пільги, це – пенсійна й соціальна політика. А кулуарні “ветеранські бізнес-форуми” і обіцяні преференції без зміни економічного клімату в країні – політичний хабар учасникам бойових дій, коли країна й бізнес задихаються від економічних проблем. А ми не звикли паразитувати на країні й українцях.

Наша політика й соціальна позиція незмінно орієнтуються на найвищий пріоритет: незалежність і самостійність Української Держави. Це не про пільги, а – не дати стекти кров’ю солдатові у “сірій” зоні, який країну захищає, не допустити більше такої національної ганьби.

Політика УБД – турбота про стан безпекового сектору, оборонної промисловості, економіки, супільства. Всього, що забезпечує наш найвищий пріоритет.

Ми маємо право на вплив у всіх переговорних процесах, що відбуваються з агресором. Наші “червоні лінії” мають не просто малюватись, а – пекти, позбавляти влади й повноважень. Ми за це заплатили.

Тому ми вважаємо давно назрілим процес створення об’єднання учасників війни за незалежність, що базуватиметься на державницьких позиціях, вийде за рамки корпоративних інтересів спільноти, і впливатиме на державну політику. Ми запрошуємо до співпраці побратимів партійних, безпартійних, спілки й організації, для яких Україна – понад усе.

Основне і найскладніше питання – що ми можемо і який наш план.

Так, ми використаємо весь спектр політичних важелів.

Очевидно, що всі звикли і розраховують виключно на вуличні акції, де ми будемо бити взуття і битися зі вчорашніми братами по зброї з силових відомств. Це – хибне, обмежене розуміння наших можливостей і пріоритетів.

Треба спинити маргіналізацію УБД шляхом невмотивованої опіки й соціального хабарництва. Варто розуміти, що державники, за кілька попередніх років, проросли і в громадському секторі, і в державному організмі. Нам треба віднайтися і співпрацювати. Від нас і наших дуже багато залежить.

Нам треба витрусити зі своїх голів і суспільної риторики навіяну нам сором’язливість щодо участі в політичних процесах і вчитися цивілізованій політиці. Політика для порядних це не самоціль і не годівниця, це – тяжка й відповідальна праця. І ми віддали її в руки втомленим, пам’ятаєте?

Давайте визнаємо: ми забагато говорили про справедливість і мало дбали за державу.

Ставаймо до роботи.