Право на здачу України.

Все дуже примітивно, я маю на увазі, що всі ці роки нас розводять, причому не переймаючись робити це хоч скільки-небудь вишукано. З відомої акції: «Кучму – геть!» нічого технологічно не змінилося. Одні збивають з трону інших, потім їх збивають наступні інші і так по колу. Країна ж всі роки «незалежності» знаходиться в постійному занепаді, в умовах свавілля політугруповань.
Причин проста: групи впливу, які себе вважають українською елітою, їх декілька, не на життя, а на смерть змагаються між собою. Вони б’ються не за право розвивати Україну, боронити її, а за отримання від зовнішнього володаря, в особі Росії, права безкарно грабувати її і знущатися з українців. Та команда, яка перша це зробить, вся без виключення, стає неймовірно багатою й впливовою.

Першого збили Кучму, і от після цього розпочався, в прямому сенсі, вбивчий забіг цих сперматозоїдів. На дистанції використовуються всі методи аби першим добратися до матки, щоб потім, вже як переможці схилити коліно перед Путіним і покласти до його ніг Україну.
Помаранчеві у 2004 році легко переграли блакитних, бо пішли на безпрецедентний і амбітний крок. Вони тупо і цинічно використали Європу і Америку, проголосив євроатлантичний курс. Народ в це повірив, а Захід дозволив третій тур і от ціль досягнута – Ющенко Президент, помаранчеві стали володарями трону.
Але в Європу йти вони не хочуть, бо їм потрібне геть інше, вони билися не за правила, а за їх відсутність, а це гарантувати може лише Путін!
Треба щось робити! І Ющенко робить! Він йде на зближення з ПР і витягує за вуха Януковича, надавши йому нове політичне життя. Літак, під назвою України, уходить з європейського маршруту і розвертається в бік митного союзу.
Захід це ковтає, бо все начеб-то за правилами, все відбувається згідно з демократичними принципами, та і Путін не спить, щедро підгодовуючи європейських топполітиків. Ніякий Ющенко таки зробив свою справу, він створив належні умови для розквіту в Україні проросійських сил. Все йде по плану, Європа постійно ковтає брехню, а американські демократи взагалі не розуміють, що тут відбувається. Але ж, і перші й другі не припиняють підтримувати нову «еліту», розраховуючи на розвиток демократії й зміцнення бажання йти в Європу.
Росія теж вірна своєму слову, тому тепер блакитно-помаранчеві всі разом з радістю смокчуть у двох маток. В їх кишені полилися сотні мільйонів доларів від наївної Європи і сильного володаря з Росії. Життя вдалось!
…Як колись казали: «без лоха и жизнь плоха!»

Потім знову чвари і крах! Блакитні вирішили, що помаранчеві не гідні брати участь в цьому великому і прекрасному смоктанні. Нахабно порушивши Регламент ВРУ, вони позбавили опозицію права обіймати посади голів комітетів, з цього і пішла узурпація влади Януковичем.
Знову від опозиції ми почули волання про Європу, про те що Україна повинна йти європейським шляхом. Знову безліч помаранчевих і білосердечних помчалося до Євросоюзу і за океан, розказуючи про злодія Януковича, який вбиває демократію в Україні.
І їм вдається! Вдруге вчорашні засновники ПР і друзі Путіна розводять Європу і Америку, переконують їх в тому, що в Україні крім них нема нікого, хто міг би відстояти демократію. І знов Європа з Америкою допомагають Україні, роблячи все, що б колишні помаранчеві лідери знов опинились біля трону.

Гасла про європейський вибір, справедливість і боротьбу з корупцією виводять нас на Майдан Гідності. За підтримки і жертовності українців, ті ж самі помаранчеві, але вже з іншими кольорами своїх приватних ПС черговий раз добігають до трону. Мета досягнена – Порошенко Президент!

Захід радіє, конкуренти на втіках, а шлях до Путіна відкрито! Тепер господар ситуації Петро Порошенко і ніхто не може стати йому на заваді, бо Янукович в Ростові, Тимошенко виглядаю зовсім деморалізованою, а націоналісти традиційно підконтрольні. Настав час знов літаку міняти курс!
Порошенко його міняє! Першими кроками стали: відмова введення воєнного стану, підписання і легітимізація, цілком незаконних і капітуляційних мінських угод. А далі все по плану, вигадувати нічого не потрібно, Порошенко повторює дії Ющенка. Він витягує за вуха, тепер вже Медведчука, створює всі належні умови для розквіту проросійських сил, віддає їм центральні ЗМІ. І все це знову для Заходу виглядає цілком демократично і законно. Захід знову з готовністю ковтає брехню Петра.
Майданівська "еліта", наче лякається не встигнути догодити Путіну і показати свою до нього лояльність, вона поспішає. Петро здає Луганськ, відпускає Гіркіна, заганяє ЗСУ в Іловайський і Дебальцевський котли, здає ДАП, не реагує на знищення складів з боєприпасами…

Дуже велика конкуренція між зрадниками України, вони живуть однією метою – здати нас і нашу країну на потурання ворогу і жити з цього. Все йде по плану і Порошенко вже готовий покласти Україну до ніг Путіна, …але не встигає.

Раптом і зовсім неочікувано інша команда, використовуючи ті ж самі гасла, розказуючи народу про справедливість, про європейський курс, про боротьбу з корупцією, підкупаючи людей казками про служіння народу, займає трон.
Петра збивають! Тепер охочих схилити коліно перед Путіним збільшується ще на одну команду.
В сухому залишку ми маємо три центри, які ведуть непримириму війну між собою за право першими здати Україну. Якщо дивитися на це з політичної призми, то вони представленні такими чином: ОПЗЖ, ЄС і ОП.
В цих перегонах зараз лідирує ОП, в особі Єрмака, про Зеленського взагалі нічого не кажу, бо він не гравець, від нього в цій країні нічого не залежить.
Медведчук і Порошенко качають ситуацію, їм потрібні дострокові перевибори до ВРУ, щоб потім об’єднатися і зробити широку коаліцію, тим самим фактично взяти важелі управління троном. Єрмак впирається, розуміючи що в наступному парламенті слугам взагалі нічого не світить.

…А що ж при таких розкладах світить нам?

Якщо сидіти рівно і нічого не робити, то при будь-яких варіантах ми програваймо. Неважливо, хто з них кого подолає: Порошенко з Медведчуком Єрмака, чи навпаки, той подолає їх. Кінець один — руський мир і негайний розподіл України.
Всі ці бойні за право першим здати Україну проходять між учасниками закритих клубів, вони наче не помічають нашої з вами присутності. Відверто кажучи вони мають рацію. Майже всі тридцять років ми демонстрували готовність йти за картинкою, за кращим серед гірших і безумовно ж за гречкою з цукром. То навіщо взагалі про нас думати?

А думати їм про нас доведеться. Ми вже інші, ми пройшли майдани, ми шостий рік на війні, ми нарешті зрозуміли, хто наш найлютіший ворог. Ми готові міняти цих зрадників на справжню моральну еліту. Нас не треба умовляти це робити, ми виростили й окропили кров’ю свою впевненість в тому, що це єдине, що потрібно зараз робити.
У нас вийде. І це не прості слова, це правда, тому що в наших руках є потужні інструменти. Крім того, ми знаємо як реагувати на їх провокації на чолі зі штучним «героями» Майдану і війни.

Тепер про інструменти.
У всіх у нас є бачення України, в якій би нам хотілося жити. В цей час українські інтелектуали закінчують роботу над Стратегією розвитку держави, яка вбере в себе всі наші найяскравіші уяви про нову Україну. Зміна еліт без дорожньої карти, плану дій і виконавців – це гарантований програш, бо у владі знову опиняться шахраї. Стратегія дасть нам відповіді на всі питання, ми будемо знати що робити і де ми опинимося після її реалізації. Роботи вистачить кожному, суспільство самотужки витягне країну з руїни.
Чинна система знаходиться в фазі саморуйнації. Її адміністративні й каральні органи вже не можуть контролювати наші голоси на виборах. Адмінресурс вже не працює, а свої голоси ми завжди зможемо захистити. Це означає, що  цілком можливо без будь-яких революцій і крові переграти  потворну «еліту», використовуючи їх же закони.

По оцінках різних політологів, тих, хто бажає жити в справедливій державі, яка буде незалежна від російського впливу, не менш 80%. Так, дійсно з ними є проблема, бо 15% з них є прибічниками Порошенко. Але, коли вони побачать конструктивний рух в напрямку Перемоги, вони у своєї більшості приймуть правильне рішення.
І не треба забувати про нас, тих хто воював на Сході. Більшість з нас готова стати на захист ідеї відбудови нової України, в якій не буде місця п’ятим колонам, тітушні й політикам, які кожного дня торгують нами. Ми зможемо дати гідну відповідь незаконим формуванням, які зважаться стати на захист системи.

Отже, шановні, все тільки починається, попереду великі випробування для кожного з нас. Треба визначатися хто ти — танцюрист на підтанцьовках у продажної «еліти» чи ти гідний громадянин своєї країни.
Кожен свій вибір робить сам!