Вугільна галузь має розвиватися.

Президент Володимир Зеленський минулого року поставив завдання Кабміну, щоб вугільна галузь до 1 травня була реформована. Що означають ці слова для простого шахтаря? Вони дають йому впевненість в тому, що його шахта, хай вже із застарілим обладнанням і відсутністю підготовлених лав, все ж таки отримає свій шанс на відродження.

  Але ж, дивлячись на те, що відбувається навколо галузі, вимальовується геть інша картина. Ніхто відновлювати шахти не збирається, ті які доведені державою до банкрутства і мають високу собівартість вугілля, попри на наявність запасів вугілля будуть закриватися. З 33 державних шахт, на думку Міненерго і деяких експертів, більш менш рентабельними вважаються лише три шахти.

  Підтверджує такі сумні висновки і в.о. міністра енергетики України Ольга Буславець, наголосивши про трансформацію міст, де шахти є єдиним джерелом доходу. Вона стверджує, що в Україні, всього 65 таких міст. Не важко зрозуміти, що якщо у нас всього 33 шахти, а по словах Богуславець міст, які потребують трансформації 65, то ці міста і є місцем розташування всіх шахт, звичайно ж, крім шахт Ахметова. Ну, посудить самі, в Луганській області тільки п’ять населених пунктів, в яких розташовані шахти, в Донецькій трохи більше, а решта – це західні регіони, де теж залишилося не так багато шахт.

  Виходячи з цього, роблю висновок, що реформа вугільної галузі, про яку говорить Міненерго, взагалі не має ніякого відношення до відродження вугільної промисловості. Вся реформа банально зводиться до закриття шахт, з можливою приватизацією трьох рентабельних шахт. Всі інші шахти традиційно підуть на металолом.

  Все це відбувається в умовах потреби у вугільній промисловості України, як мінімум у найближчі 30 років, а що буде далі тільки Бог знає. Теплові електростанції, які працюють на вугіллі, становлять близько 37% в енергобалансі України. У світі відбувається зростання видобування вугілля і підвищення ролі теплогенерації. Польща і Німеччина будують вугільні електростанції, Великобританія надала дозвіл на відкриття нових вугільних шахт.

  З огляду на це, реформа Міненерго, яка направлена на закриття шах і перекваліфікацію шахтарів, призводить враження, м'яко кажучи, не державницького підходу. За привабливими словами про підвищення рівня відповідальності держуправління, зростання видобутку вугілля, залучення інвестиційних коштів, стоїть чергова брехня і маніпуляція. Так реформи не робляться.

  Вугільну галузь штормить. Схоже, що ні у Фонді держмайна, ні в Міненерго нема бажання виводити галузь з економічного колапсу. Концепція та план заходів щодо реформування державних підприємств вугільної промисловості, про яку заговорило Міненерго, тільки підтверджує мої побоювання. Принаймні вони виникають після ознайомлення з матеріалами по цій темі, що я зміг знайти.

  Ріже очі те, що мова взагалі не йдеться про реформу, яка містить в собі перш за все структурні перетворення, акціонування об’єктів з обов’язковою вирішальною часткою держави, це важливо особливо на перших етапах реформи. Незрозумілий процес погашення державою заборгованості, а без цього говорити про інвестиційну привабливість шахт, взагалі нема сенсу.

  Слова не сказано про звільнення шахт від економічного і корупційного рабства, шляхом надання їм статусу юридичних осіб з правом розпоряджатися вугіллям і його реалізувати, отримуючи прибутки на свої рахунки.

Трансформація мономіст, про яку я писав вище і є головною тезою «реформаторської» Концепції від в.о. міністра енергетики України Ольга Буславець. Ну, нащо відновлювати шахти, рятувати робочі місця і цілі регіони? Кабміну і профільному міністерству це не потрібно.

  Все пішло по звичному колу! Напрацьована десятиріччями формула обману і порційних подачок, знов взята на озброєння влади. Ті невеличкі кошти, які Міненерго намагається направити в вугільну галузь проблеми аж ніяк не вирішують. По офіційній довідці Міністерства станом на 14.09.2020 заборгованість перед працівниками держшахт по зарплаті складає 722,98 млн грн. до кінця року вона складатиме 2 млрд. Взагалі потреби галузі, за даними міністерства на цей час досягли 13,1 млрд грн.

  А тепер давайте подивімося на цифри в проекті держбюджету на 2021 рік., які стосуються вугільної галузі. А там на потреби шахтарів закладено аж 4,5 млрд. грн. Ця сума не про що! Вона піде на оплату податків, реструктуризацію і частково на погашення боргів по зарплаті. Тобто шахтарі знову будуть ошукані, а шахти продовжуватимуть свій шлях в напрямку руйнації.

  Відбувається примітивне загравання з шахтарями, а робиться це з однією метою, щоб хоча б якось заспокоїти їх (читай обдурити), щоб ті не дай Боже знову не приїхали під стіни ОП. Потроху, маленькими порціями на шахти надходять кошти, цей час потрібен, щоб знайти той шлях, який дозволить не привертаючи увагу суспільства знищити державні шахти. І Кабмін його знаходить!

Прийнято рішення використати досвід часів Кучми. Запускається схема, яку використовували в 90-х. Тоді масово знищувалися вугільні підприємства під гаслом, що вугілля нам не потрібно. Світовий банк з задоволенням виділив величезні кошти на, так звану, реструктуризацію вугільної промисловості, бо світовим корпораціям непотрібна Україна з розвинутою економікою. Суспільству з кожного телевізора розказали казку про те, як держава перевчить шахтарів на швачок-мотористок.

  Невдовзі леву частину вугільної галузі вбили, гроші від банку отримали, а шахтарі так і не стали швачками. Вони пішли хто куди, хто до наливайки, щоб потім десь під парканом померти, а хтось направився до копанок, але ж і там кінець не краще.

Така хитра схема вбиває двох зайців: нищить галузь і дає можливість декому заробити на грошах Світового банку. А чому б ні? Приклад «успішних» 90-х надає уряду Д. Шмигаля не аби яку впевненість. Процес пішов! …А от надія на зміни знову перетворилися на в'язке болото, а в серцях шахтарів в черговий раз оселилася депресія.

  Не зрозуміла позиція в цьому не простому питанні Голови Фонду державного майна Дмитра Сенниченко, який є розпорядником і держшахт і ПАТ «Центренерго», яке штучно і робить з цих шахт банкрутів.

  Завдання Фонду полягає в зміні не ефективного власника, в особі держави на ефективного, з метою відновлення виробництва і збільшення робочих місць. Але ж знищення економіки України – це не є функцією ФДМУ, така функція більш притаманна нашим ворогам.

  Як, людина яка має досвід у вугільній галузі, я неодноразово звертався до Міненерго з готовою і прописаною до молекул реформою вугільної галузі. Була зустріч, з на той час Міністром енергетики Олексієм Оржелєм і нардепом Русланом Горбенко, тоді у нас розмова склалася.

Мені імпонувала рішучість О. Оржеля навести в галузі порядок і його бачення приватизації шахт. Так, де в чому я не був згоден, але ж в цілому підхід був раціональним і тому гарантував позитивний результат, бо він був системний.

  Тим більш заяви Президента В. Зеленського в лютому 19-го перед шахтарями говорили, що нарешті цей заржавілий потяг вугільної галузі, зрушиться з місця і почне свій рух в напрямку розвитку. …Не сталося, невдовзі Кабмін пішов у відставку,

  Галузь виживає в умовах відсутності державного управління. Все віддано на відкуп великим людям, яким все дозволено. Потужні вугільні підприємства і ПАТ «Центренерго» контролюються відвертим криміналом. Як вам таке: найпотужніша державна шахта ДП ВК «Краснолиманська» навіть звіти не надає в Міненерго і Фонддержмайна. Причина проста, вона під контролем В. Кропочева, який незаконним шляхом привласнив вугільні запаси шахти і тепер на них паразитує, отримуючи величезні прибутки. Фонддержмайна і Кабмін нічого не роблять, тому що Кропочев криміналітет, а це вище будь-якого закону України та мабуть, і самої України.

  Така ж ситуація і в ПАТ «Центренерго», яке багато років обслуговує інтереси олігархів і є ефективним інструментом знищення державної вугільної галузі. Саме ПАТ «Центренерго», не розраховуючись за відвантажене вугілля робить держшахти не рентабельними, доводячи їх до закриття. Дійшло до того, що зараз питанням погашення боргів займається цілий заступник міністра Міненего і це замість того щоб думати про розвиток галузі.

Хочу ще раз вставити свої п’ять копійок, у вигляді дружньої поради Голові ФДМУ Дмитру Сенниченко та в.о. міністра енергетики України Ользі Буславець.

  Справжня реформа вугільної галузі повинна починатися не з написання концепцій, вона повинна починатися з вирішення двох щонайстрашніших проблем.

1. Знищення монополії на видобування вугілля.

2. Позбавлення впливу на вугільну галузь і енергетичну систему кримінальних угруповань.

  Тільки після розв'язання цих болючих питань можна сідати за розробку концепції реформування. А тепер більш конкретно.

Для тих, хто ще не знає, чому держшахти знаходяться в такому занепаді. Причина лежить на поверхні – вони є конкурентами для мафії, яка безкоштовно вкрала у держави успішні вугільні об’єднання та оформила на себе в незаконний спосіб вугільні пласти. Останні події з ДП НАЕК «Енергоатом» свідчать що мафії глибоко наплювати на державу і людей. Коли Ахметову не вигідно, держава, намагаючись догодити олігарху, готова знищити атомну енергетику. На 20 вересня атомні станції України недовиробили 30,72 млн кВт·г електроенергії, водночас на енергоринок надходить зелена енергетика Ахметова, тарифи якої в рази вище європейських. Це свідчить про те, що єдиною дією, з боку мафії до конкурентів є дія на їх знищення. Тому державні шахти знищуються.

  Для того, щоб позбавитись монополії на видобування вугілля, потрібно лише встановити однакові правила, як для приватного сектору, так і для державного. І тоді, я вас запевняю всі державні шахти оживуть і почнуть працювати з прибутками.

Що стосується позбавлення впливу криміналу, то тут необхідні лише яйця. Наприклад, у випадку з ДП ВК «Краснолиманська» там потрібна тільки політична воля. Тому, що колектив шахти вже має на руках прецедент, у вигляді судового рішення про те, що Кропачев заволодів запасами вугілля не законно. То, в чому справа?

  А якщо я вам скажу, що передача в концесію Ахметову вугільних об’єднань теж далека від законних вимог і інтересів держави? Думаю, що нічого не заважає Антимонопольному комітету і відповідним службам СБУ попрацювати на цьому полі. Так, це не просте завдання, але ж його потрібно виконувати, ви ж для цього йшли у владу?

  Розуміючи, що не все залежить від Міненерго, то ставлю питання прем’єру А. Шмигалю: хоча б щось зроблено в цьому напрямку? Ні, нічого! То, чому за вашу бездіяльність повинні розплачуватися родини шахтарів?

  Тільки після того, як отримаємо перемогу над монополістами й криміналом, що в нашому випадку є одне і теж, можна розпочинати реформу вугільної галузі. До тих пір, це марне витрачання часу і нервів.

  Я не буду розписувати деталі Структурної реформи галузі, тому що вже неодноразово писав про це та і в Міненерго наші напрацювання є. Проте скажу, що зараз окрім викорчовування з економіки монополістів і злодіїв необхідно починати робити ще деякі речі.

Край необхідно вдосконалювати ринок цінних паперів, відповідні зміни в законодавстві дадуть можливість використовувати запаси вугілля в якості фінансових інструментів. Це в свою чергу відкриє вугільним шахтам доступ до дешевих кредитів і інвестицій.

  Безумовно потрібно провести ретельну ревізію державних шахт, звільнити їх від штучно створених боргів по зарплатах, штрафів і пені. Провести реструктуризацію боргів за електроенергію. Тут теж важлива підтримка, з боку парламенту, бо доведеться робити ревізію деяким законам.

  З метою зменшення собівартості вугілля принципово запровадити в державі політику адекватних тарифів на електроенергію. Пора вже зрозуміти, що електроенергія – це не інструмент збагачення олігархів, це надбання народу і головна умова для успішного розвитку економіки. Тому, держава повинна на енергоринок запустити дешеву атомну енергетику. Зараз безліч експертів почне розказувати про те, що це не можливо, то не вірте їм, вони всі сидять в кишенях олігархів.

  Ну, і звичайно вже на часі припинити обслуговувати інтереси господарів зеленої енергетики. Шановні, якщо тарифи на зеленку у вас вище в рази ніж в Європі, то така зелена енергетика нам не потрібна. Йдіть спочатку повчіться у тих у кого виходить, а коли будете готові, то приходьте.

Е ще одна клоака з якою негайно потрібно розбиратися – це обленерго. Антимонопольний комітет просто зобов’язаний провести ретельне розслідування по всіх обленерго.

  Тільки після комплексу підготовчих заходів можна буде запускати справжню Структурну реформу вугільної галузі.

  І останнє: вугільна галузь є прибутковою! Я це продемонстрував наприкінці 90-х, коли взяв в оренду шахту, яка вже п'ять років не видобувала вугілля, відновив її і вона почала вантажити 1000 т. вугілля на добу. Якщо працювати чесно, то прибутки не тільки покривають постійні затрати, а ще й і дають можливість розвивати підприємство і його модернізувати.

  Вугільна галузь має розвиватися, а вугільні регіони розквітати, це логічно і цілком можливо. Запуск вугільної промисловості обов'язково стане стартом для розвитку інших галузей економіки. Такий підхід є державницьким і саме на це чекає народ від Президента і Уряду. Поки ж я бачу, що держава пішла курсом продовження політики знищення вугільної галузі і в цілому економіки України.

…Хоча, як завжди хочеться вірити в краще.