Вчить історію. Попереду суворі часи.

  Безперечно Гетьман Павло Скоропадський є великою постаттю в історії України. Але ж він був цілком проросійською постаттю, причому свідомою і послідовною у своєму прагненні бачити Україну в складі російської федерації.

  «Я люблю російську мову – українці її терпіти не можуть…; я люблю середню Росію, Московщину – вони вважають, що ця країна огидна; я вірю у велике майбутнє Росії» - пише він у своїх спогадах.

  Ситуація того часу в Україні була один в один, як і у нас зараз. Еліти, Скоропадський їх називав великоросними колами, так же як і сучасні «еліти» сиділи на двох табуретах. Їм приємно було отримувати від Росії політичні й економічні преференції і водночас великороси дуже цінували свою вседозволеність, безвідповідальність, а головне далекість від Москви.

  Тому, вони, з одного боку нібито підтримували ідею Скоропадського, щодо входження у склад Росії, з другого кулуарно домовлялися з галичанами і саботували наміри Гетьмана.

«Тільки жменька людей з великоросів щиро визнавала федерацію; решта з чемності казала мені: «Федерація, так!» - але тут-таки геть усе робили для того, аби і згадки від України не було» - зазначає в свої мемуарах Скоропадський.

  Коли читаєш ці строки, то не вільно перед очима встає наш сучасний політичний бомонд, причому всі: ОПЗЖ, ЮВТ, ЄС,ЗЕ і пр. По аналогії зі Скоропадським всі вони є великоросами, вони всі хочуть жити в безпрєдєлові, який їм гарантує Путін, але їм аж ніяк не хочеться бути під тотальним контролем Росії. Бо, при такої версії розвитку подій російська братва їх дуже швидко позбавить статусу елітних і кінець їх буде жахливим.

  Треба вивчати історію, тоді все стає зрозумілим в сьогоденні. Дивлячись на події, які розгорталися сто років тому, дивлячись на схожість в переляканості та хитрості еліт того часу і сучасних еліт, починаєш потихеньку прозрівати.

  Політика двох табуретів сторіччями переслідує Україну, починаючи з 1654 року, коли Б. Хмельницьким була підписана Переяславська угода з Москвою. Сучасні політично заангажовані історики знайшли багато причин для її виправдання. Але ж, дякувати Богу українська земля народила великого Т.Г. Шевченко, який дав цим угодам свою неупереджену оцінку, написавши:

«Ой Богдане, Богданочку. Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала».

  Постійна зрада національних інтересів на користь політично-фінансових угрупувань, що в решті решт призводить до невизначеністі в зовнішньополітичному курсі, маніпулювання народом і його одурманення, все це гарантовано веде  до війни і крові. Так було століттями, так буде і зараз.

Який фінал нам уготований я не знаю, але ж нікчемність українських «еліт» завжди залишала Україні тільки варіант програшу.

…Може я б і не писав про це, але ж пару днів тому в метро побачив на щітку соціальної реклами портрет Павла Скоропадського, який там був представлений, не наче як герой і рятувальник нації. Це все не просто, це вже вплив на підсвідомість українців, через сучасні технології, нам ненав'язливо пропонують ідею зближення з Росією.

…Ну, що ж, хоча це і печально, проте змушений відзначити, що руський мир вже в повний зріст крокує по Києву.

  На нас чекають суворі часи і це вже не обговорюється, але ж якими ми вийдемо з цього іспиту і якою буде Україна залежить виключно від нас.