Фокін - Педрілло. Вустами блазня говорить король
Здебільшого розглядають висловлювання Фокіна, як витівки старого маразматика. Але між першим дзвіночком і останнім (поки що останнім) минув вже 1 місяць, а для Офісу президента заяви Фокіна видаються досі несподіваними – вони «неприємно вражені». Це цитата із сьогоднішньї офіційної заяви ОП з приводу останніх висловлювань Фокіна https://www.president.gov.ua/news/shodo-neprijnyatnih-zayav-vitolda-fokina-64105. Разом з тим на «особисті» думки Фокіна про особливий статус для всього Донбасу і всеосяжну амністію «повстанців» місяць тому бурхливо реагували всі, у тому числі й представники Слуги народу. Але він продовжив залишатися заступником Кравчука. То може тут йде мова все ж про офіційну лінію, а не про старечий маразм?
Якщо звернути увагу на повідомлення в пресі, що саме Єрмак ініціював запрошення Фокіна у переговорщики, а президент Зеленський його анонсував ще на початку серпня, а вже 18 серпня видав відповідний Указ №327/2020 Питання делегації України для участі у Тристоронній контактній групі https://www.president.gov.ua/documents/3272020-34713, то це схоже не на маразм, а на конкретний план. Щось дуже складно уявити, що на такому рівні і в таких питаннях, перед призначенням, не було «співбесіди» щодо «звірки» позицій і розуміння того, навіщо взагалі у цій делегації Фокін.
По суті відбувається традиційне «промацування» громадської думки в районі «червоних ліній» із одночасною спробою власне формування цієї громадської думки.
Разом з тим, Єрмак у дописі на фейсбук зазначає: «Тристороння контакта група не ухвалює жодних рішень, а є логістичним майданчиком для узгодження деталей та домовленостей» https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3257709324282927&id=100001316744918 . Таке бачення, з усіма наявними обставинами, свідчить, що в ОП ТКГ розглядають, останнім часом, саме як інструмент формування громадської думки українців. Оскільки загальновідомо – для забезпечення безболісного прийняття реальних рішень, потрібно підготувати цю саму громадську думку.
І тут відразу постають історичні паралелі. Завжди були при королях блазні, які говорили те, що іншим не дозволено. Не дозволено з різних причин. І трактувалися ці блазні зазвичай, як символічні близнюки короля. І ці близнюки часто ставали в нагоді. Наприклад, не може король собі дозволити говорити на якусь тему, то нехай говорить блазень. Головне запустити тему – почати говорити. І чим більше про це говорять, тим менш болісно це сприймається загалом. А там згодом, коли тема буде звичною, то й король може заговорити. Це нормальна психологічна реакція людини – звикати. Звикати до всього спершу незвичного, звикати до дискомфорту, звикати до болю, звикати врешті до приниження. Різні ідеї останнього часу, як то припинити стріляти, як то інспектування ворогом наших позицій і зрештою про відсутність доказів війни, покликані щоб ми всі поступово звикли до приниження. Може такий «мирний план» Зеленського?
Разом з тим, за кожної нагоди, ОП і не лише зазначає, що так написано у мінських домовленостях – спочатку вибори, а потім кордон. Єрмак у згаданому пості також не забув про це нагадати: «зверніть увагу: деякі "великі дипломати", які погодили повернення частини кордону на Донбасі лише після проведення виборів в ОРДЛО, навіть не вибачились за це перед суспільством.»
Тобто в ОП читають мінські домовленості не так, як вигідно Україні, а так, як читає їх Росія. В той час, як у подібних питаннях слід брати приклад саме з Росії (наприклад у прочитанні Будапештського меморандуму) – читати так, як потрібно саме нам, хто б там що не попідписував.
А оскільки такі нагадування робляться публічно і регулярно, то разом з тим і формується позиція «пересічного українця».
Схоже скоро черговий блазень, призначений президентом на офіційну посаду заговорить про те, що «ми самі винні». Йде все до того, оскільки тональність посту Єрмака свідчить не про засудження блазня, а про виправдовування: «Хіба це пан Фокін погодив зобов'язання провести вибори в ОРДЛО не після, а до повернення Україні контролю над кордоном з Росією? Ні, не Фокін.»
