Авіакатастрофа під Чугуєвим — прорив абсцесу проблем, які накопичились у ХНУПС

Авіакатастрофа, яка сталася ввечері 25 вересня біля Чугуєва  на Харківщині, забрала життя 26 льотчиків, інструкторів та курсантів Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба. Вижити пощастило лише одному із курсантів. Це велика втрата для України - з життя пішли зовсім молоді люди, які хотіли стати пілотами й штурманами та могли стати захисниками України, з життя пішли і ті, хто навчав їх…

Але коли відбуваються такі трагедії, увага прикута до всіх факторів, як людських, так і технічних, які могли її спричинити. І слід зробити все для того, аби ті самі причини не мали наслідком такі ж катастрофи, аби помилки були враховані на майбутнє.

Трагедія, яка сталася на Харківщині - це як прорив абсцесу проблем, які накопичились у Харківському національному університеті з організацією льотної роботи. Особисто я про те, що у цьому університеті існують проблеми, знав ще раніше, робив депутатські звернення з цього приводу, ініціював заслуховування керівництва Міністерства оборони з цього питання на засідання Комітету. 

Спочатку давайте розберемося, що ж було не так із організацією польотів 25 вересня, коли  під час заходу на посадку на аеродром міста Чугуєва розбився Ан-26Ш Повітряних сил ЗСУ. Наразі ще невідома остаточна причина падіння літака. Це може бути як людський фактор, так і технічні несправності машини. Тим не менш, керівництво університету не подбало про те, аби мінімізувати ризики втрати літака, екіпажу, інструкторів та курсантів.

Польоти курсантів планують, організовують безпосередньо у військовій частині, а контролюють у військовому вищому навчальному закладі Повітряних Сил Збройних Сил України. Керівництво закладу та льотного факультету мають ретельно контролювати як планування льотного навчання, так і відповідність його навчальним планам. Навчальний процес організовується і контролюється науково-педагогічними працівниками університету, а проводитися інструкторським складом навчальних частин.

Судіть самі: відповідно до Керівництва з льотної експлуатації літака Ан-26, у складі екіпажу літака для проведення польотів із пасажирами (якими були курсанти-штурмани) мав бути не лише командир, але й помічник командира екіпажу. Та цього разу командира екіпажа позбавили “правої руки” - штатного помічника командиру екіпажу у кабіні не було. У планову таблицю були вписані курсанти-льотчики. Без відповідних навичок та нальоту. 

Так, курсант-льотчик може зайняти це крісло, але є чіткі вимоги, які це передбачають. Допуск до виконання польотів у якості помічника командира екіпажу для виконання польотів із пасажирами надається, якщо курсант повністю відлітав на літаку Ан-26 вправу 34 (вдень) і вправу 44 (вночі). Згідно ж із планом-графіком виконання польотів, один з двох курсантів-льотчиків виконував третій політ за вправою 44, а другий курсант - взагалі виконував її вперше. Тобто, йдеться про грубе порушення керівництвом підрозділу та частини вимог до планування польотів. Також, наліт курсанта на даному типі літака має складати не менше ніж 25 годин.

І це ще не все. На момент трагедії на борту Ан-26 у салоні літака було 20 осіб: два інструктора-штурмана та 18 курсантів, з яких 12 другокурсників і шестеро - з четвертого курсу. Відмітимо, що завдання, які у цей час ставилися, дещо різнилися для кожної із груп - одні мали вивести літак на квадрат для умовної висадки десанту, інші - захід на посадку за найкоротшим шляхом. При чому курсанти-штурмани другого курсу ХНУПС можуть літати тільки вдень,  але сам політ відбувався повністю вночі. І курсантів другого курсу там було 12.

При виконанні тих завдань, про які доповідали заступник НГШ та головний інспектор Міністерства оборони, кількість курсантів повинна складати п’ять осіб на одного інструктора. Тобто, при двох штурманах-інструкторах група курсантів-штурманів не могла перевищувати 10 осіб. А їх було 18… Тобто, знову порушення. Якби керівництво університету та інші причетні не допустили їх, катастрофа, принаймні, забрала б менше життів, що теж важливо.

Втім, подібні речі керівництво, вочевидь, турбують далеко не завжди. Я направляв начальнику ХНУПС генералу Туринському запит, яким просив прояснити ситуацію, коли з другого на третій курс для продовження льотного навчання перевели курсанта, якого перед тим інструкторський склад аероклубу, в якому він літав, визнав непридатним до льотної роботи. І вперше мені довелось почути, що висновок льотчика-інструктора у льотному навчанні носить лише рекомендаційний характер. Тобто, особа, яка не змогла освоїти літак початкової підготовки ХАЗ-30, була переведена Вченою радою ХНУПС для подальшого освоєння транспортних літаків. І добре, якщо такий “льотчик” завжди матиме біля себе досвідченого другого пілота і не впаде завтра вам на голову.

Та й сам генерал Туринський виконав два польоти на літаку Л-39 в якості спостерігача, хоча документи з льотної роботи забороняють виконувати такі польоти особам без льотної спеціальності, а Туринський такої спеціальності якраз  не має. 

Можливо, людям, які не знають специфіки авіаційної підготовки, такі порушення можуть видаватися несуттєвими. Але спеціалісти знають – це все має значення, усі інструкції написані кров’ю, яка була пролита раніше. Аби не пролилася кров нова. Дивує і обурює, що цим нехтує керівництво авіаційного університету, яке знає ці прописні істини.

Крім того, нам відомо про такі порушення, як політ двох курсантів в одній кабіні на легких двомоторних літаках (одну годину польоту при цьому фіксували як дві), політ курсанта в якості спостерігача, без виконання вправ безпосередньо, коли один політ записували на декілька курсантів, ведення двох льотних книжок одночасно тощо.

Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки на своєму засіданні заслухав  членів комісії, які розповіли про хід розслідування трагедії під Чугуєвом. І для об'єктивного розслідування причин катастрофи наполягає на проведенні ретельного, неупередженого розслідування, відсторонивши на час розслідування від посад (для запобігання тиску на членів комісії) начальника ХНУПС Олександра Туринського. Сподіваюся, що результати розслідування не лише з’ясують причини цієї катастрофи, але й допоможуть покращити ситуацію із підготовкою бойових льотчиків, штурманів та інших у Харківському університеті.

Ігор Копитін, голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки