У Києві відкрито пам'ятник Українському визволителю Криму

Петро Болбочан. Полковник Дієвої Армії УНР. Командир 2-го Запорізького куреня, згодом - полку, дивізії і корпусу. Український військовий комендант Волині і визволитель Криму, Донбасу і Слобожанщини. Справді непересічний полководець. У 1918 курінь Болбачана першим ввійшов у визволений Київ. Війська під його командою визволяли від більшовиків Джанкой, Сімферополь, Полтаву, Харків, Слов'янськ, Білгород (те саме слобожанське місто, яке наразі під окупацією РФ). Під моїм рідним Люботином Болбочан наголову розбив основні сили більшовиків і весь період ІІ гетьманату він вів постійні і водночас переможні бої у так званій "нейтральній" зоні в Дальній (Північно-Східній) Слобожанщині. 

«З вірою твердою в конечну перемогу вперед, за Україну!» таке гасло було написане на прапорі його підрозділу - Запорізького куреня, полку, дивізії, корпусу. 

Він був військовиком і державником, але аж ніяк не політиком. Втім саме політика звела в могилу видатного українського вояка. Петлюра шалено боявся популярності полковника у військах. Під час першої спроби арешту Болбочана його запорожці на чолі з іще одним легендарним полковником - Петром Дяченком полонили прислану для арешту групу. Та Болбочан не бачив за собою жодної вини перед Україною і поїхав на суд добровільно. І дарма. 28.VІ.1919 він був розстріляний. Петлюра навіть не знайшов у собі сміливості особисто підписати розстрільний наказ. Так боявся "втратити рейтинг". Наказ про розстріл підписував його заступник Осецький. Але і далі не пішло гладко. Розстрільна команда відмовилася виконати вирок і полковник був застрелений особисто Чеботарівим, тим самим керівником "петлюрівської контррозвідки", якого позаочі звали "головним чекістом Петлюри". Такою є трагедія головного військового героя Перших національно-визвольних змагань. 

Сьогодні в Україні відкрито перший пам'ятник полковнику Болбочану. Зроблено це завдяки історичному клубу "Холодний Яр" під беззмінним головуванням Романа Коваля та за сприяння націоналістичної спільноти. Маю надію, що колись такий же пам'ятник з'явиться і у колись визволеному Болбочаном Харкові, і в моєму рідному Люботині. Цю справу порушить Національний Корпус і я особисто докладу до цього зусиль.

Більше в моєму телеграм-каналі: https://t.me/NKruk