Інститут приватного містобудівного контролю. Міфи та реальність.

Поговорили, побалакали, сіли і заплакали, або скільки часу та як реформують Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ).

У травні 2020 року при Кабінеті Міністрів України створено робочу групу, яка напрацьовувала законодавчі зміни щодо реформування системи архітектурно-будівельного контролю.

У подальшому у Верховній Раді зареєстровані законопроєкти № 3875 та № 3876 від 16.07.2020, прийняття яких повинно було завершити розпочату реформу, насправді ж вони призведуть ще до більшого хаосу.

На противагу цим законодавчим ініціативам Офіс простих рішень та результатів запропонував впровадження приватного контролю в будівництві.

Утворено Тимчасову слідчу комісію ВР з питань розслідування фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Указом Президента України №413/2020 утворено Координаційну раду з вирішення проблемних питань у сфері містобудування як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Проведено засідання Національної ради реформ, на якому в черговий раз обговорено реформування ДАБІ.

Скільки уваги не приділялось ще жодному органу державної влади, а віз, як кажуть, і нині там.

На сьогодні стає очевидно, що реформа ДАБІ, яку розпочав та очолив особисто Прем’єр-міністр, повністю провалена, а ініціатива перехоплена Офісом простих рішень та результатів.

Маючи особистий досвід втілення реформ, у мене не вкладається в голові, як можливо за такий тривалий час, маючи всю повноту влади, не тільки нічого не зробити, а й значно погіршити стан розвитку будівельної галузі та в рази збільшити корупцію.

На фоні пропозицій Офісу простих рішень та результатів законодавчі ініціативні Голови профільного комітету ВР Андрія Клочка, які підтримував Уряд, здаються невинними забавками.

Основна ідея змін – це запровадження приватного містобудівного контролю.

Як обґрунтування, наводиться статистика, згідно якої у 93 країн світу із 190, відповідно програмі Doing Business, користуються послугами третіх осіб у сфері будівельного регулювання.

Я не знайшов жодної країни, де є повністю приватний контроль у будівництві.

Іноземний досвід умовно можна розділити на три категорії:

1. Державний контроль – здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (Російська Федерація, Республіка Білорусь).

2. Державно-приватний контроль – здійснюється державними органами та приватними організаціями (Австрія, Словенія, Чеська Республіка, Норвегія Німеччина, Швеція, Франція).

3. Державно-страховий контроль – контроль з боку держави та страхування приватною організацією, уповноваженою на здійснення контролю в будівництві (Бельгія, Данія, Естонія).

У деяких країна, таких як Австрія, Бельгія та Німеччина, діє будівельна поліція, яка безпосередньо контролює ведення будівельних робіт, дотримання техніки безпеки тощо та має право зупинити будівництво будь-якого об'єкта.

Так само, як і в розвинених європейський країнах, в Україні користуються послугами третіх осіб, які, по суті, є «приватним» контролем, а полягає він у наступному:

‑ зобов’язанні замовників та підрядників будівництва, зокрема, не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.

- сертифікації саморегулівними організаціями архітекторів, осіб, що здійснюють авторський та технічний нагляд, експертів;

- експертизі проекту, яку здійснюють приватні організації – визначає, зокрема, якість проєктних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки;

- здійсненні архітектором авторського  нагляду – полягає в забезпеченні дотримання під час будівництва затверджених проєктних рішень;

- технічному нагляді – здійснюється з метою контролю за дотриманням  проєктних  рішень  та  вимог  державних  стандартів, будівельних норм і правил,  а також контролю за якістю та обсягами виконаних робіт.

Невже нам цього замало?

Проблема в тому, що ці інструменти є неефективними через недостатній та вибірковий контроль з боку держави за діяльністю цих суб’єктів, а також їх низькою відповідальністю в порівнянні з отриманими прибутками від порушення законодавства.

Сертифікація перетворилась на бізнес, а позбавити особу сертифіката за порушення законодавства практично неможливо.

Наявна відповідальність експертних організацій у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (39 546 грн.) не є стримуючим фактором від надання позитивних експертних звітів щодо проєктів, розроблених з порушеннями будівельних норм.

Корупція під час видачі документів дозвільного характеру вигідна як недобросовісним  забудовникам, які можуть порушувати законодавство та за рахунок цього збільшувати прибутки, так і нечистим на руку чиновникам.

Так давайте до цього додамо інститут приватного містобудівного контролю, який здійснюватиметься уповноваженими юридичними особами.

За таких умов весь цикл будівництва буде підконтрольним самим забудовникам, що призведе до збільшення кількості порушень під час будівництва.

Очевидно, маючи власні інтереси, законодавчі «варяги» не беруть до уваги норми Конституції України, згідно ст. 42 якої саме держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Абсурдність чергової реформи полягає в тому, що з початку року робиться все, щоб знищити державний контроль у будівництві, а потім демонструється його неефективність та пропонується впровадження приватних структур.

Проблема корупції в будівництві полягає не в поганій законодавчій базі чи в діяльності окремо взятих органів державної влади, а у недотриманні законодавства всіма суб’єктами містобудування, намаганні отримати надприбутки тут і одразу, відсутності невідворотного покарання за порушення, бездіяльності правоохоронних органів, незавершеності судової реформи і, на жаль, цей список можна продовжувати.

Немає універсального іноземного досвіду, який допоможе миттєво налагодити ситуацію, і навряд чи якась країна Європи мала такий містобудівний безлад, як у нас.

Тому шляхи вирішення проблем повинні бути українські, а це:

- відновлення належного державного контролю у будівництві, забезпечення миттєвої реакції на порушення законодавства;

- посилення відповідальності всіх суб’єктів містобудування, запровадження кримінальної відповідальності;

- впровадження поетапного контролю в будівництві;

- запуск Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

- жорстка кадрова політика щодо посадових осіб, підвищення рівня їх заробітної плати та відповідальності;

- розвиток сервісної і консультаційної функцій держави, інвестиційно-будівельної сфери для всіх учасників ринку, іноземних і вітчизняних інвесторів.